історії

Усі пам'ятають його Рудика з фільму "Москва сльозам не вірить" - самовпевненого спокусника і кар'єриста. Юрій Васильєв сильно відрізнявся від свого героя. Майже 40 років він залишався вірним

Саме отрутами вона користувалася найчастіше — 83 злочини в її книгах були здійснені за допомогою отруєння.

Їхня зустріч була визначена долею. Лідія Козлова побачила його уві сні. А Михайлу Таничу її нагадала циганка. Вони впізнали одне одного з першого погляду, а потім прожили разом понад півстоліття.

«Ніколи не забуду свою першу поїздку за кордон. Це було році в 1956-му...»

Василь Ліванов ставився до батька як до вчителя, вважав, що багато чого з своєї майстерності почерпнув саме в нього. А ще у спогадах він пише про неабияке почуття гумору Бориса Миколайовича...

Доля не любить здирників, жебраків і вічно невдоволених. Тих, хто голосно скаржиться і ниє...

У нас у дворі прибирає жінка-двірник. Жінка у віці і до того ж інвалід — досить сильно кульгає. І от якось раз...

Він не зациклювався на минулому, воліючи жити сьогоденням. Хоча його минуле — це справжнє випробування, витримати яке під силу не кожному...

Війна закінчилася, дівчинка виросла і стала кінозіркою. Потім залишила кіно і рятувала інших дітей від голоду. І всі її любили. І все досі люблять Одрі Хепберн...

Історія, яку нам не викладали в школі...

Діти стали уважнішими, чоловік пішов з роботи і ми навчилися обходитися малим, адже у нас є МИ.

Як часто наші бабусі для нас — це всього лише остання сторінка фотоальбому. Як необачно ми забуваємо перевернути її, щоб побачити диво старечою молодості...