Можливо, що відбувається здається якимось поганим сном, ваш внутрішній голос буквально кричить про те, що ви повинні щось зробити, серце постійно ниє, тому що цієї людини немає поруч, а ви просто не можете уявити подальшого життя без нього. Ви просто не можете здатися, дозволивши долю перемогти. Не можете відпустити любов, тому що вважаєте, що вона – це все, що вам потрібно.
І тому ви продовжуєте намагатися, не бажаючи здаватися навіть тоді, коли всі зусилля виявляються марними.
Ви продовжуєте цілими днями думати про своєму колишньому, відчайдушно сумуючи навіть тоді, коли у нього вже нове життя, і він навіть думати забув про вас.
Вам здається, що якщо ви зміните себе в достатній мірі, то зможете отримати те, чого хочете, повернувши минулі часи і ту любов, яка колись була між вами.
Вам здається, що всього лише потрібно ще трохи часу для того, щоб переконати кохану людину, що ви варті його уваги і любові. Ви проводите безсонні ночі, намагаючись спланувати до останніх дрібниць все, що скажете, коли знову його побачите, і що ви можете зробити, щоб знову розпалити в ньому угасшие почуття.
У гонитві за нездійсненним ви втрачаєте самі себе.
Ви стаєте тим, ким ніколи не хотіли бути. Людиною, позбавленим почуття власної гідності, людиною, готовим поступитись усім, що йому дорого, щоб привернути увагу і отримати хоча б примарну надію на любов.
Ви починаєте тримати при собі і заганяти в глибини підсвідомості все, що дійсно хочете сказати або зробити, щоб випадково не відштовхнути цієї людини, тому що не хочете його втратити.
І це ввергає вас у ще більший відчай, тому що в глибині душі розумієте, що це не любов – принаймні не та любов, про яку ви мріяли.
Вона не приносить справжню радість, і на неї витрачається надто багато зусиль – причому витрачається тільки вами.
Це не справжня любов хоча б тому, що заради того, щоб її досягти, ви маніпулюєте іншою людиною.
Вона не справжня тому, що ви поступаетесь своїми переконаннями і самою своєю особистістю заради того, щоб утримати поруч того, хто насправді зовсім не боїться вас втратити...
І коли це трапляється (а рано чи пізно це все-таки трапляється), ви залишаєтеся з пораненою душею, яка гоїться дуже довго.
І все тому, що це була не справжня любов.
Якби вона була справжньою, вона залишилася б з вами.
Якби вона була справжньою, ви відчували б себе коханими.
Якби вона була справжньою, Господь наповнив нею обидва ваші серця, а не лише ваше.
Якби вона була справжньою, то викликала б посмішку на вашому обличчі, а не сльози в очах.
Так, може бути, все-таки варто прийняти той факт, що зовсім не завжди судилося бути з тими, кого любимо. І якщо це так, то ці люди підуть, як би сильно ви не намагалися їх утримати. А ось ті люди, з якими вам судилося прожити життя, знайдуть вас у належний час, де б ви не знаходилися – навіть на краю землі.
