Річ у тім, що в таких людей сформувалася низка звичок і уявлень про життя, які не вивести розпеченим залізом. Найімовірніше, ці особливості знайдете в собі й ви... Чи ні?
Ми вміємо себе захищати. Це дуже велике благо. Ті, хто виріс і жив у 90-ті, ніколи не будуть вівцями. У нас навіть у страшному сні не можна уявити таку ситуацію, як у Кельні. Наші мужики не ганчірки. Вони, можливо, часто ледарі. І не завжди вміють заробляти. Але вони ніколи не кинуть своїх жінок на поталу знахабнілим тварюкам. За кожного чоловіка, чия юність минула в цей непростий час, я давала б двох молодих.
Ми не довіряємо системі. Це одна з найпомітніших побочок 90-х, які я зустрічала. Наші люди спочатку дивляться на будь-яку ініціативу держави з підозрою. Особливо якщо йдеться про щось серйозне, типу пенсійної реформи. Добровільно наша людина не віддасть свої гроші на зберігання державі практично ніколи. Вона скоріше переведе їх у валюту або вивезе за кордон за першої нагоди. Мабуть, знадобляться роки, щоб щось змінилося.
Ми не вміємо збирати гроші. По той же причине, о которой я писала выше, многие люди моего поколения не умеют копить деньги. Я, например, не умею от слова совсем. Ну а как их копить, если в детстве они горели, утекали между пальцами. Я помню, как мы с мамой бодро шли к ларьку, покупать мне сникерс. Рассчитавшись с продавцом и протянув мне шоколадку, мама вздохнула. – А ведь это та тысяча, которая откладывалась на твое 18-летие! – сказала она. С тех пор я причисляю себя к той породе людей, которым деньги «руки жгут».
Ми любимо секс і готові до експериментів. Можливо, справи так йдуть не у більшості. Але в багатьох, це точно. Пам'ятаєте той час, коли на країну хлинув потік нічим не контрольованої сексуальної інформації? Коли в кінотеатрах йшли еротичні фільми, а в кожному будинку у батьків лежали порнокасети? Ми виросли в обстановці сексуальної свободи. І дуже негативно реагуємо на будь-які спроби її забрати.
Ми боїмося скаржитися. Ми виросли в той час, коли міліції дійсно не варто було довіряти. Довіряти в принципі нікому не варто було. Нас оточували бандити, злочинні схеми, корупція і свавілля. Відтоді наша людина дуже побоюється скаржитися. Раптом усі навколо пов'язані? Так і ходить часто людина, ображена і налякана. А в опитуваннях рапортує - всі задоволені!
Ми дуже не любимо обмеження. Звикнувши до безмежної свободи та вседозволеності, нашим людям доволі складно сприйняти світ, у якому існують обмеження. Дехто досі вважає, що інтернет це глобальний смітник, який існує для виплеску агресії, що за контент не треба платити, а бананову шкірку можна викинути просто на вулиці. Особливо якщо ніхто не бачить. Нічого, ми ще виростемо!
Наші жінки - найсексуальніші. Наприкінці 90-х, на початку 2000-х це набувало карикатурних форм. У будь-якому місті можна було відрізнити співвітчизниць за найкоротшими спідницями. Зараз стали розсудливими трохи. Але тенденція залишається. Наші жінки люблять сукні та спідниці, підбори та прикраси. Наші жінки люблять підкреслити ніжки і грудки, животик і плечі. Жінки 90-х, як і раніше, несуть у собі дух сексуальності та свободи. І щось у цьому є...
А найголовніша наша риса знаєте, яка?
Ми не боїмося труднощів. Потому, что какими бы кризисами не грозила нам текущая ситуация, мы знаем – так, как было тогда, уже не будет. Те, кто выжил в то лихое и бесшабашное время, выживут и теперь. Мы – люди, закаленные огнем. А это значит, что мы – люди повышенной прочности.
А які звички у вас залишилися з 90-х?
Автор — Morena Morana
