Кожному з нас є що згадати. Хіба ні?..
Нині вранці з сусіднього під'їзду мені назустріч вийшов чудовий чоловік.
Еталонний.
У світлому костюмі неземної краси і елегантності. Такі костюми зрідка зустрічаються в дорогих журналах. Причому носій костюма, я переконана, серйозно фотошопится. Щоб відповідати.
При краватці. Навіть мені, лохушке, одного погляду на цей краватка вистачило, щоб відчути його вражаючу вартість.
А сорочка. Це не білизна. Це сяйво.
А стрижка. Ой.
А окуляри. Ах.
В живій природі, і тим більше в сусідньому під'їзді, такі чоловіки водитися не можуть. За визначенням.
У веселеньких тапочках ніжного салатового кольору.
Цей інопланетянин помітив, що я втупилася на його ноги, глянув вниз, сказав:
— Твою матір! Вибачте, дівчина! — і кинувся назад у під'їзд.
***
Всесвіт не любить досконалості.
Порившись у власній біографії, я можу витягнути на світ божий наступні факти:
1) вихід з будинку з одним нафарбованим оком. Сильно нафарбованих;
2) вихід з будинку в різних кросівках. Одна біла, інша — сіра з помаранчевими смужками;
3) прихід на роботу з целофановим мішком, уцепившимся за хлястик. Йшла і думала, що це так заманливо шарудить за спиною. Оглядалася навіть. І на мене озиралися.
4) догляд їхніх гостей з чужою сумкою. Переплутала, а не тому, що чужа сумка погано лежала. Ну, це не найбільший гріх. Знаю жінку, яка так і норовить піти з гостей з чужим чоловіком. Напевно, теж перепутывает;
5) в центрі підвищення кваліфікації читання лекції по налагодженню ассемблерних програм групі кухарів-кондитерів. Через хвилин двадцять в аудиторію всунулась секретар і сказала, що моя група програмістів, що сидить у сусідній аудиторії, вже зачекалася мене і обыскалась. А кухарі-кондитери, до речі, нічого, слухали уважно, правда, питань не задавали.
***
Одна дама сказала мені:
— Конфузи трапляються тільки з нетямущими і неорганізованими людьми!
І подивилася на мене, як на убогу.
Скажіть, скажіть мені, що я не самотня в безглуздості. І неорганізованості.
Автор: Наталія Хвиляста
