Ви напевно чули від безлічі гуру особистісного зростання слова: "Якщо ви по-справжньому чогось хочете, ви цього досягнете".
Здебільшого вони дуже навіть мають рацію.
Звісно, якщо ви намагаєтеся зробити щось таке, що інші люди не можуть або не хочуть робити, вам неодмінно знадобиться для цього неабиякий рівень прагнення до цього "чогось"... Але це лише верхівка айсберга.
Крім бажання досягти успіху в чому б то не було, для успіху вам потрібно перестати хотіти інших речей.
Дозвольте мені пояснити...
Наша пристрасна любов до негативних емоцій
Якщо гарненько про це подумати, так, жалість до себе - доволі приємне почуття. На поверхні вона здаватиметься негативною емоцією, але насправді вона дає нам безліч переваг... або, правильніше написати, "переваг".
Головна з цих переваг у тому, що жалість до себе надійно захищає і захищає нас від того, що може перевернути наше життя з ніг на голову - від правди.
Від якої саме? Правда в тому, що ви часто просто не працюєте досить напружено над тим, що вам потрібно. Не працюєте на повну силу, не викладаєтеся на всі сто відсотків. Жалість наполегливо переконує вас у тому, що ви просто не здатні на роботу в потрібному темпі, або ж що на вашому шляху стоять якісь непереборні перешкоди.
Крім того, звинувачуючи у своїх негараздах інших людей або зовнішні обставини, ви відчуваєте дивне, але теж вельми приємне почуття. Адже справді, якщо всі й уся довкола активно намагаються заподіяти вам неприємності чи витерти об вас ноги, то варто захоплюватися за те, що ви досі не здалися, та ще й непогано справляєтеся, хіба не так?
Ви пашете на роботі за явно недостатню зарплату і терпите начальника-ідіота. Ви дбаєте про свою сім'ю навіть при тому, що керівництво звалило на середній клас непідйомний податковий тягар. Ви вижили і непогано влаштувалися в цьому житті, незважаючи ні на що.
А ще ми любимо скаржитися на своє життя й обставини один одному. Випустивши пару і виплакавшись, ми знижуємо тривожність, яку відчуваємо, і рівень стресу в організмі, приходячи до свого роду катарсису. У скаргах на життя ми знаходимо розраду і єдність.
Подумайте про це. І... уявіть, що б трапилося, якби, коли ви вкотре зібралися б із друзями для того, щоб добряче поскаржитися одне одному на те, як несправедливо з вами поводиться життя, ви б раптово замовкли, встали й сказали: "А знаєте, що? Схоже, ми тут із вами просто жаліємо самі себе. Може, нам варто припинити скаржитися і подумати над тим, як ми могли змінити нашу ситуацію?"
Найімовірніше, більша частина ваших друзів сказали б про себе (а то й уголос) щось на кшталт: "А не пішов би ти, розумнику, подалі? Ти хто взагалі такий, щоб вчити мене життя?"
До речі, здебільшого, чуючи ці слова, вони наїжачуються, немов їжаки, не тому, що їм так уже й не до душі те, що ви їм сказали, а тому, що вони справді люблять скиглити і скаржитися.
Якби нашими коханцями в емоційному плані були б лише любов до скарг і жалість до самих себе, ми б, можливо, з ними і впоралися... Але, на жаль, ми відчуваємо сильний потяг і до інших негативних емоцій.
Привабливість заздрості
Заздрість, як і жалість до себе, дає вам змогу піднестися над іншими людьми (хоча б у власній свідомості). Якщо чиясь успішність змушує нас почуватися погано, ми змінюємо своє сприйняття світу, скидаючи цю людину з п'єдесталу.
Ми відкидаємо їхні досягнення вбік, як результати не напруженої та наполегливої роботи, а всього лише сліпої удачі. І це суттєво піднімає вам настрій і самооцінку.
Себе ми при цьому, природно, починаємо вважати всього-на-всього невдачливими, знімаючи з себе необхідність щось робити і якось змінювати своє життя. Але знаєте, в чому основна проблема заздрості? У тому, що вона йде в комплекті з презирством, і ви просто не можете стати схожими на тих, кого ви зневажаєте.
Якщо ви ненавидите багатих, ви не зможете стати багатим самі. Якщо ви ненавидите якийсь вид успішності - артистичний, спортивний, кар'єрний тощо - ви свідомо чи підсвідомо ставите себе в становище, в якому шлях до цього успіху стає крутим підйомом. На путівці, в дощ і з важким рюкзаком за плечима.
І, тим не менш, ми часто чіпляємося за заздрість, немов за найкращого друга. Чому? Тому що вона нам подобається, і ми її любимо.
Я ще раз нагадую вам про нашу непідробну любов до негативних емоцій - і робитиму це стільки, скільки знадобиться. Тому що це правда. І коли ви почнете дивитися на негативні емоції, як на емоції, що приносять нам таємне задоволення, ви почнете розуміти, чому їх так важко позбутися.
Ці емоції можна порівняти не зі смертельною отрутою, на кшталт ціаністого калію, а з алкоголем, палінням, цукром і наркотиками - словом, із речами, що водночас є і приємними, і шкідливими.
Лінь і ненадійність
Кому з нас не подобається бути ледачим - хоча б час від часу?
Деякі з нас воліли б пролежати весь день у теплому й затишному ліжечку замість того, щоб через силу вставати, пити цю мерзенну каву і вирушати на роботу громадським транспортом, повним злих і похмурих людей. Якщо ми пускаємо життя на самоплив, то, як правило, вибираємо найпростіші варіанти.
Справжня лінь - це не коли ви проводите вихідні за переглядом серіалів або пропускаєте кілька занять у спортзалі. Це так, дрібні гріхи.
Справжня лінь - це коли ви уникаєте ухвалювати серйозні рішення, які можуть змінити ваше життя, зробивши його таким, яким ви його завжди хотіли бачити, тому, що вони, бачте, занадто складні.
Відмова від спроб втілити в життя власні мрії - вища форма лінощів, і форма, яку ми любимо найбільше, бо вона сплітає докупи всі згадані вище емоції.
Лінь надає нам універсальну відмовку на всі випадки життя - це (що завгодно) занадто важко. І хіба можна з цим посперечатися? Адже коли справа доходить до спроб слідувати за своєю мрією, це часом дійсно неймовірно, немислимо важко. Тож ви не тільки отримуєте відмовку на всі випадки життя, але ця відмовка ще й вельми логічна і доказова.
До речі, знаєте, що в ліні найприємніше? Ви можете з легкістю її раціоналізувати, називаючи словами на кшталт "вдоволення малим", "любов до себе" і навіть "ґрунтовність".
Цей спосіб мислення насправді не більше, ніж підміна понять, яку ми любимо використовувати тому, що вона звучить досить правильно, вона нас утішає, і допомагає нам мати скромний і ледь не благочестивий вигляд... але скільки в ній правди?
Вважаю, вам уже відома відповідь на це запитання.
Якщо ви почали усвідомлювати, що ви справді любите раз за разом занурюватися в океан негативу, знаходячи в ньому розраду, ви зробили перший крок до того, щоб вирватися з нього раз і назавжди.
То як же нам вирватися з цього порочного кола негативу?
Магія усвідомленості, здатна змінити все ваше життя
Насамперед постарайтеся зрозуміти й усвідомити, що з вами відбувається. Можливо, до цієї статті ви вважали ці емоції чимось, що ви терпіти не можете і хочете цього позбутися. Але придивіться до них, і постарайтеся зрозуміти, чи так це насправді?
Подумайте над тим, що ви, цілком імовірно, дійсно любите скаржитися на своє життя, применшувати чужі досягнення і робити значно менше, ніж могли б. Так, розумію, ці думки здатні доставити вам неабияку незручність, але лише вони здатні допомогти вам докопатися до істини.
І якщо ви зрозуміли, що ви дійсно по вуха закохані в ці емоції... Що ж, настав час болісного, але необхідного розставання з ними.
Шлях самовдосконалення не закінчується ніколи, і ви ніколи й нізащо не зможете бути ідеальним і вільним від негативних емоцій на всі 100 відсотків. Однак щоразу, коли ви ловитимете себе на негативі, постарайтеся зробити паузу і зрозуміти, чи не насолоджуєтеся ви ним.
І якщо ви зрозумієте, що не страждаєте від цих емоцій, а насолоджуєтеся ними, вдумайтеся в те, наскільки це збочене заняття.
Вважайте те, що ви прочитали в цій статті, гіркою, але корисною пігулкою. Я написав усе це не тільки для вас, а й для себе, бо час від часу мені це потрібно не менше, ніж вам.
І хоча я більш ніж упевнений, що ви талановиті, розумні й корисні для цього світу, я також думаю, що ви серйозно себе недооцінюєте. Просто тому, що вам так зручніше. Ну так, може, варто перестати це робити?
Люди навколо вас люблять скаржитися, скиглити і заздрісно дивитися на тих, хто досягає більшого. І коли ваші колеги, друзі та родичі починають поводитися подібним чином, чому б вам не стати тим, хто постарається повернути розмову в позитивне русло або постарається бути прикладом для наслідування для всіх інших?
Це чудовий перший крок. Ну а потім... один гарний крок, зроблений за один день, може перетворитися на тиждень, тиждень - на місяць, місяць - на роки, а рік - на все життя.
Саме так ви і можете міцно стати на шлях особистісного розвитку.
Переклад статті 3 смертельно небезпечні негативні емоції, які стримують вас від кращого життя (і засіб для їх подолання) via Клубер
