Кажуть, що добре там, де нас немає. А там, де ми є, чи завжди погано?
Моя однокурсниця працює в дуже крупій компанії, що спеціалізується на он-лайн торгівлі одягом та аксесуарами.
У неї дві вищі освіти і зарплата така, що можна щороку по квартирі купувати.
Вона живе в розкішній квартирі, купує собі техніку останніх моделей, інноваційні ґаджети та тричі на рік їздить найкращими курортами світу.
Зізнається, що вкрай нещаслива.
Чоловіка немає, дітей теж. Той, кого вона сильно любила, минулого року одружився.
Типовий випадок, каже вона: горе від розуму!
Вона у своїй голові все розкладає по поличках і від цього страждає.
"Була б я трохи дурнішою, була б щаслива. Не заморочувалася б через дрібниці, вийшла заміж за першого зустрічного, народила б трьох - одного за іншим. Наставав би новий день і радував її турботами і клопотами, а так доводиться заморочуватися на тему екзистенціальної кризи..."
"А як ти хочеш жити?" - запитую я.
"Як усі" - відповідає вона. У цей момент вона згадує нав'язані рекламні образи: щаслива родина їсть млинці в селі у бабусі, їде на море, святкує золоте весілля.
А люди з реклами хочуть жити так, як вона...
В однієї жінки не виходило народити дитину. Вагітність не виношувалася, завмирала і переривалася. Вона їздила по найкращих лікарях світу, витрачала шалені гроші. Іноді навіть замислювалася: грошей у неї стільки, що можна десятьох народити. А Бог і одного не дає...
Один лікар порадив залишити чоловіка в спокої і спробувати народити від іншого. Можливо, розбіжність якихось генів, треба дослідження проводити.
Але ця жінка не могла чекати. Вона не хотіла стати матір'ю в старості, дитина їй потрібна була тут і зараз.
Але і з іншим чоловіком нічого не виходило, і фахівці ЕКЗ розводили руками.
Інша б уже змирилася, але не вона.
Через довгих 10 років вона все ж народила дитину. З множинними вадами розвитку.
І зізналася мамі та найкращій подрузі, що зовсім не цього хотіла. І що вона - вкрай нещаслива.
Навіщо стільки часу вона витрачала на суперечки і сперечання з долею? Адже вона їй із самого початку дала зрозуміти: материнство - це не твоє. Вона так гналася за щастям, так хотіла, щоб у неї було все те, що є в інших, що зробила нещасними відразу багатьох: себе, хвору дівчинку, її батька, своїх батьків...
Вона не стала відмовлятися від малятка. Виховує її вже четвертий рік.
І щодня думає: "Це не моє життя. За що мені це?"
Мудрий Сократ говорив:
"Звичайна логіка стверджує: якщо ти нещасливий, значить, у тебе немає щастя. А раз його в тебе немає, то йди й шукай.
Парадоксальна ж логіка каже: якщо ти підеш шукати щастя, то ти його втратиш! Просто сядь і зрозумій, що воно в тебе є".
За матеріалами: Мадам Хельга
