В енциклопедіях із психології ім'я Станіслава Грофа стоїть третім, після Зигмунда Фройда і Карла Юнга, серед найбільших новаторів науки про таємниці людської душі. Революційні відкриття Грофа, досі ігноровані офіційною медициною, надихнули культових режисерів братів Вачовскі на створення кінотрилогії "Матриця". Всесвітньо відомий учений дав "Правді.Ру" ексклюзивне інтерв'ю.
- Шановний Станіславе, дозвольте подякувати Вам, що в рік свого 75-річчя Ви знайшли час для такої серйозної та масштабної розмови з нами. Ще Карл Юнг стверджував, що психіка немовляти не є "tabula rasa". Ви на основі багаторічних клінічних досліджень дійшли висновку, що наше несвідоме містить перинатальні (тобто допологові) та трансперсональні області. Але чому ж офіційна медицина ігнорує ці відкриття?
- Сучасні дослідження в царині свідомості принесли безліч доказів того, що моделі людської психіки, які домінують сьогодні в офіційній психології та психіатрії, поверхневі та неадекватні. На основі багаторічних даних психоделічних досліджень мені довелося створити надзвичайно розширену модель психіки шляхом додавання двох великих галузей - перинатальної та трансперсональної.
Моя картографія психіки має величезну схожість із поглядами Юнга, за винятком фундаментальної речі. Я був здивований і розчарований тим, що Юнг люто заперечував, що біологічне народження має якесь психологічне значення, що воно є головною психотравмою. Навіть незадовго до смерті в одному з інтерв'ю Юнг заперечував будь-яку можливість такого значення.
Традиційні психіатри, і в Америці, і у вас, чудово знають про існування перинатального та трансперсонального досвідів, оскільки вони спонтанно проявляються в деяких пацієнтів. Але, на відміну від мене, ці медики не вважають їх нормальною складовою людської психіки, а розглядають як результати невідомих патологічних процесів, що вражають мозок. Тобто людей, чиє несвідоме вийшло на перинатальний і трансперсональний рівні, вважають такими, що страждають на психоз, психічно хворими.
- А чи пам'ятаєте ви свій перший трансперсональний досвід? Опір значної частини академічних кіл відкриттям сучасних досліджень свідомості зрозумілий. Нові революційні дані вимагають радикального перегляду всього психологічного і психіатричного мислення, аналогічного тому, через що довелося пройти фізикам на початку ХХ століття, коли вони перейшли від ньютонівського розуміння матерії до квантово-релятивістської картини світу. Нові відомості в галузі досліджень свідомості ставлять під сумнів основні філософські положення західної науки, підривають її матеріалістичну спрямованість. Заснована на клінічних даних, трансперсональна психологія пропонує світогляд, подібний до світогляду великих світових релігій і східних духовних філософій.
- Він був настільки незвичайним і вражаючим, що його просто неможливо забути. Це сталося в листопаді 1956 року в лабораторії чеського НДІ психіатрії, коли я добровольцем брав участь у ЛСД-сеансі. Задум експерименту полягав у впливі потужної стробоскопічної лампи в момент кульмінації моїх ЛСД-відчуттів. Моя свідомість залишила тіло, і всі межі Всесвіту розчинилися. Я пережив досвід Космічного Розуму, що вселяє і донині трепет, перестав бути окремою істотою і став самою Світобудовою.
Цей досвід я описую у своїй книзі "Когда невозможное становится возможным. Приключения в необычных реалиях", що скоро виходить у російському перекладі. Досвід півстолітньої давнини був настільки сильним, що на все життя викликав у мене інтерес до незвичайних станів свідомості. Звичайно, він не зміг тоді одразу зруйнувати мій матеріалістичний світогляд, прищеплений навчанням у комуністичній Чехословаччині. Знадобилися роки щоденних спостережень під час психоделічних сеансів, як і моїх власних, так і пацієнтів, а пізніше і на сеансах холотропного дихання та немедикаметозних методів терапії, розроблених мною разом із Христиною. Сьогодні, повторю, я абсолютно переконаний - сучасна система поглядів і понять потребує радикального перегляду.
- Після двадцятирічних офіційних досліджень, які проводилися і в СРСР Марією Телашевською, психоделіки були заборонені. Вас не бентежать закиди, що незвичайні стани свідомості, в яких проявляються перинатальні та трансперсональні рівні, пов'язані з психоактивними речовинами?
- Я багато років думав, що для незвичайних станів свідомості необхідні сильні психоактивні речовини, такі як ЛСД . І був здивований, коли виявив, наскільки глибокий вплив на психіку мають такі прості методи, як більш швидке дихання або музика, що викликає спогади. Але ж шамани й аборигенні культури знали це тисячоліттями і використовували священні технології в цілющій, ритуальній і духовній практиках. Наукові спостереження, зокрема й антропологів, засвідчили, що розрив між т.зв. "нормальним станом свідомості" і незвичайним станом не такий великий, як було заведено думати. Ба більше, у багатьох людей такі стани можуть бути спонтанними, виникати просто посеред повсякденного життя.
-Але ж традиційна психіатрія, як і раніше, розглядає такі стани як психоз, що вимагає, в основному, медикаментозного лікування?
- У цьому суть проблеми. Коли ми усвідомимо, що перинатальний і трансперсональний досвіди - нормальна частина людської психіки, то почнемо зовсім по-іншому ставити запитання про такі епізоди і відповідати на них. Адже питання нині полягає не в тому, як мозок породжує незвичайні переживання і які нібито патологічні процеси їх викликають. Для мене ясно, що переживання, які виникають у таких станах, є нормальними складовими людської психіки. Питання в іншому - чому деяким людям, щоб зануритися в глибини свого несвідомого, потрібні психоделічні речовини або потужні немедикаментозні техніки, а в інших це виникає спонтанно?
Трансперсональна психологія вважає, що, коли незвичайні стани свідомості правильно розуміють і підтримують, вони можуть бути цілющими, такими, що трансформують, і еволюційними. Христина і я називаємо їх "духовними аваріями", тому що вони являють собою не тільки кризу, а й можливість самостійно вийти на вищий рівень свідомості та психологічної дії.
- Ваше твердження, що містичний досвід доступний кожній людині, викликало запеклі суперечки...
- Наші досягнення в галузі психоделічних досліджень і холотропного дихання переконали нас у тому, що здатність до містичних переживань є головним правом людини від народження. У принципі вони можуть бути в будь-якої людини, тільки деяким людям це дається легше, ніж іншим. Є люди, яким важко, попри все їхнє бажання, увійти в такі стани, і вони намагаються їх викликати різними способами. Але є й ті, у кого містичні стани виникають просто посеред дня, іноді поза їхньою волею, і їм складно співвіднести себе зі звичайною реальністю. До речі, до другої категорії належав мій великий попередник Карл Юнг. Він використав свою можливість легкого доступу до несвідомого як джерела нової, революційної психології.
- У своїй книжці "Психология будущего", випущеній і в Росії, Ви знову порушуєте питання про необхідність обговорення юридичних, соціальних і медичних аспектів психоделіків. Така дискусія торік розпочалася в науковому співтоваристві Великої Британії. Можливо, варто її провести на рівні Всесвітньої організації охорони здоров'я, щоб зняти наліт таємниці з цієї теми?
Я вважаю, що для фахівців із багаторічним досвідом очевидна помилковість такого визначення. Дослідження засвідчили, що при правильному і контрольованому застосуванні психоделічні речовини мають великий терапевтичний потенціал, а, з погляду психології, не викликають звикання. Тим більше, що повсюдно наростає невдоволення офіційною психіатричною терапією, що зводиться до стандартного придушення психічних симптомів транквілізаторами. Симптоми пригнічуються, але основні психологічні проблеми не вирішуються. До того ж, люди стають дедалі більш обізнаними про побічні ефекти - Всесвітня організація охорони здоров'я бере важливу участь у контролі за психоактивними речовинами, а всі країни-члени ВООЗ зобов'язані виконувати її рекомендації. Психоделічні речовини, зокрема й ЛСД, нині занесено до "Переліку №1" із визначенням "лікарський препарат без терапевтичної цінності та з високим потенціалом зловживання", який застосовують застарілими методами.
Обнадіює, що в останні роки в науковому кліматі почалися зміни. Бажання знайти альтернативи методам традиційної психіатрії, що зайшли в глухий кут, призвело до офіційного дозволу дослідницьких програм психоделічної терапії в деяких центрах США, Швейцарії, Ізраїлю та низки інших країн. Наскільки я знаю зі статей у західній пресі, зокрема, в газеті "Гардіан", офіційно розпочато програми досліджень методів терапії з використанням ЛСД, псилоцибіну, диметилтриптаміну (ДМТ), метилен-діоксі-метамфетаміну (ММДА) і кетаміну.
- Тобто дослідники повертаються до досвіду досліджень 50-х років минулого століття?
- Я думаю, що західне суспільство зараз краще підготовлене для прийняття психоделічної терапії, ніж півстоліття тому. Як я пам'ятаю, тоді вся психотерапія зводилася до вербального, тобто словесного, спілкування між лікарем і пацієнтом. Сильні емоції та активна поведінка під час сеансу називалися "зовнішнім вираженням підсвідомих психічних процесів" і оцінювалися як порушення правил терапії.
Психоделічні ж сеанси викликали психомоторне збудження, драматичні емоції, яскраві пізнавальні зміни. Вони були схожі скоріше на кадри з фільмів з антропології, де розповідалося про цілющі церемонії та ритуали тубільних культур, ніж на те, що традиційно можна було побачити в кабінеті психотерапевта.
Крім того, багато спостережень, отриманих після психоделічних сеансів, ставили під загрозу матеріалістичні уявлення про людську психіку та будову Всесвіту, що ґрунтувалися на ньютновсько-декартівській парадигмі. Пам'ятаю, що ще в період роботи в Чехословаччині один із пацієнтів Річард після ЛСД-сеансу повідомив мені, що під час "подорожі" від якихось сутностей отримав інформацію з проханням передати родичам такого собі Ладислава, що з ним в іншому світі все добре. Вони продиктували йому назву міста Кромериче, що в Моравії, де живуть родичі, і навіть номер телефону. Я записав ці відомості в медичну карту і, як людина тоді ще матеріалістичних поглядів, залишив їх без уваги. Коли ж цікавість узяла гору і за кілька тижнів я зателефонував за записаним номером у Кромеричі та назвав почуте пацієнтом ім'я, то на тому боці слухавки пролунали ридання і слова: "Ми втратили Ладислава три тижні тому..."
Так, за останні десятиліття в психотерапії відбулася справжня революція. Були розроблені потужні емпіричні техніки, які надають особливого значення глибокій регресії, прямому вираженню сильних емоцій і вправам, що призводять до сплеску фізичної енергії. Серед нових підходів я б виділив гештальт-практику, біоенергетику, примітивну терапію, ребьофінг (відродження через дихання) і холотропне дихання. І для лікарів, які практикують у цих напрямках, введення психоделіки стало б не раптовою зміною в практиці, а наступним логічним кроком. Сподіваюся, що відродження інтересу до психоделічних досліджень, які, безумовно, потребують ретельного юридичного та медичного опрацювання, поверне цей незвичайний інструмент у руки надійних лікарів.
- Але чи допоможе це врятувати людство, яке з кожним роком, схоже, дедалі більше занурюється в хаотичну трясовину деструктивності, жадібності та тваринних інстинктів?
На основі багаторічних клінічних досліджень трансперсональна психологія дійшла висновку: всі аспекти сучасної світової кризи - економічні, політичні, військові, релігійні, екологічні - мають один спільний знаменник.
І цей знаменник такий. Коріння людської жорстокості та жадібності лежать глибоко в перинатальній і трансперсональній сферах несвідомого. Тобто набагато глибше, ніж класична психіатрія собі уявляє. Традиційні ж форми вербальної (словесної) психотерапії оперують виключно на рівні післяпологової біографії та не досягають рівня, на якому виникають справжні проблеми. Якщо ж людина виходить на ці рівні спонтанно, внаслідок "духовної аварії", то її оголошують такою, що страждає на психоз, і затримують природний процес трансформації застосуванням транквілізаторів.
Ось чому для виживання людського виду необхідна систематична робота з духовного розкриття особистості, насамперед тих, хто перебуває у стані психодуховної трансформації.
- Станіславе, Ваші погляди на вирішальну роль духовної, а не тваринної домінанти в психіці людини багато в чому схожі з поглядами великих російських філософів і письменників. Кого б Ви виділили з них для себе особисто? І наскільки близькі нашому менталітету Ваші революційні ідеї, що доводять цілковите банкрутство чистого матеріалізму? Здається, що ми втягнуті в страшні перегони за часом, прецеденту яких не було в історії людства. Якщо ми будемо дотримуватися старих стратегій, які жахливо руйнівні, то рід людський не виживе вже в цьому столітті. Нас може врятувати тільки глибока внутрішня трансформація досить великої кількості людей, і офіційна психологія та психіатрія тут показали свою повну нездатність.
- Коли ми з Христиною 1989 року були офіційно запрошені до Радянського Союзу, то були приголомшені, наскільки наші російські колеги виявилися відкритими для нових ідей, зокрема й в академічних колах. На зустріч із нами люди приїхали з далеких місць - із Грузії, із Сибіру... Мене дуже зворушило, коли до мене підходили для автографа з перекладом "Областей людського несвідомого", випущеного завдяки підпільним друкарням у самвидаві. Звісно, оскільки я був вихований у комуністичній країні, то самвидав для мене не був у дивину. Але це була ж не політична книжка, а суто наукова! Я зберіг таку книжку як дорогий сувенір на згадку про мій візит до Росії. Але вона, на жаль, згоріла в лютому 2001 року під час пожежі в нашому будинку разом з усією моєю бібліотекою та іншим майном.
Я думаю, що є багато причин для відкритості росіян трансперсональній психології. І насамперед, глибока духовність, властива російським людям. Мій близький друг і видатний психолог у Росії Володимир Майков заніс до своєї книги з історії трансперсональної психології величезну кількість людей російського походження, які зіграли неоціненну роль у розвитку нової науки про людську душу. Серед них багато відомих імен, таких як Олена Блаватська, Георгій Гурджиєв, Володимир Соловйов, Микола Бердяєв, Лев Толстой і Василь Налімов.
Іншу причину зростаючої популярності трансперсональної психології в Росії я вбачаю в тому, що за радянської влади психологія і психіатрія обмежувалися невеликою кількістю філософськи прийнятних підходів, наприклад, заснованих на роботах Івана Павлова. Коли стара система впала, виник духовний вакуум, і російські фахівці виявили щире бажання долучитися до найостанніших досягнень у сфері вивчення свідомості.
І на відміну від американських університетів, у більшості яких кафедри психології та психіатрії впродовж багатьох десятиліть очолюють консерватори біологічного, неофрейдистського та біхевіористського напрямків, у Росії значно більше вчених, які підтримують трансперсональну психологію. Я це відчув і під час поїздки до Санкт-Петербурга влітку 2001 року. Дуже сподіваюся незабаром знову побувати у великій Росії і готовий узяти участь у найгостріших і найвідвертіших дискусіях на теми вивчення людського несвідомого, психоделічної та холотропної терапії.
Довідка:
Станіслав Гроф народився 1 липня 1931 року в Празі. З 1956 по 1967 р.р. був практикуючим психіатром-клініцистом. У 1961-66 роках очолював лабораторію досліджень застосування ЛСД та інших психоделіків для лікування психічних розладів у НДІ психіатрії МОЗ ЧССР. 1959 року Грофу присуджують премію Кюффнера - нагороду Академії наук ЧССР "за найвидатніший внесок у галузі психіатрії".
У 1967 році Станіслав Гроф виїжджає до США в університет Джона Гопкінса. У 1968-1973 керує лабораторією досліджень психоделіків у Мерілендському центрі психіатричних досліджень - єдиному місці в США, де офіційно тривали дослідження з ЛСД.
Величезну популярність Станіславу Грофу принесли його наукові праці - "Області людського несвідомого", "За межами мозку", "Подорож у пошуках себе", "Психологія майбутнього" тощо. У світовому бестселері "Людина перед обличчям смерті" (спільно з Джоан Халіфакс) Гроф оприлюднив клінічні дані про містичні осяяння, що їх було зафіксовано в смертельно хворих на рак під час сеансів із ЛСД-25. Ця книга опинилася в центрі уваги багатьох релігійних діячів - так, посилання на неї є в знаменитій книзі найбільшого православного мислителя отця Серафима (Роуза) "Душа після смерті".
Уперше в нашій країні Гроф побував 1963 року, приїжджав і в 70-ті роки, щоб ознайомитися з дослідженнями неврозів у мавп у Сухумському розпліднику. Але справжньою сенсацією став приїзд подружжя Гроф у квітні 1989 року на запрошення МОЗ СРСР. У Психоендокринологічному центрі на Арбаті Станіслав і Христина прочитали лекції з холотропного дихання перед тисячами шанувальників своїх ідей, які з'їхалися з усього Союзу. Тоді ж видавництво АН СРСР випустило низку книг Грофа накладом 500 примірників. Нині російською мовою випущено практично всі праці вченого, за винятком "ЛСД-психотерапії". Телеканал ТНТ закінчує роботу над чотирисерійним документальним фільмом про життя і роботи великого новатора, який побачить світ цього року.
Від редакції: Звертаємо увагу на те, що психоактивні речовини, згадувані Станіславом Грофом (ЛСД, псилоцибін, ДМТ, МДМА і кетамін), наразі офіційно заборонені на міжнародному рівні для виробництва, розповсюдження та вживання в будь-якій якості. Згідно з даними і висновками офіційної медицини, вживання цих речовин, особливо безконтрольне, становить загрозу здоров'ю людини, може стати причиною психічних розладів і деструктивної поведінки.
