Присвячується 7-ої річниці Помаранчевої Революції
Автор: Сергій Гайдай, Політтехнолог
Є Велика Політика є політика маленька. Українські політики роблять політику маленьку. Маленька політика – це гра в себе. У свої інтереси, свою кар'єру, в свою важливість, у свій успіх і успіх своєї «сім'ї» і челяді, в свої гроші, свої активи. У цій політиці немає нічого, що виходило б за рамки себе коханого. Саме за це наших політиків не любить народ. Тому що коли грають у себе, навряд чи щось перепадає іншим. А адже обіцяти народу доводиться багато чого, що ніяк не вписується в можливості своєї маленької політики. І «покращення життя вже сьогодні» і «боротися за справедливість, бо вона є» та «український прорив» і професійну армію і навіть«сильну Україну». Хто-то в маленькій політиці щасливий. Йому дістається влада, доступ до ресурсів і великі гроші. А іноді Дуже Великі Гроші. А хтось так і залишається лузером. Ні влади, ні грошей. Тільки нелюбов народу.
Велика Політика набагато більше будь-якого політика. Це робота по Створенню Країни. Забезпечення Геополітичної Конкурентоспроможності Нації. Це управління Історією нарешті. Велику Політику українські політики не створюють. Але Велика Політика в українській історії траплялася. І багато хто з нас у ній навіть брали участь. У 2004 році вітер Великої Політики перетворився в ураган і сплутав всі карти маленьких політичних ігор. Велика Політика може часом траплятися і без усвідомленого участі політиків. Коли соціальний запит на неї так великий, що більше не тримають ніякі соціальні греблі і політичні обмеження. У 2004 му ураган Великої Політики, названий Помаранчевою Революцією підняв на гребені діячів маленької політики і виніс їх на вершину української влади. І їм усім здалося, що це вони причина, режисери, командири, інженери такого крутого повороту історичних подій. Подій які помітив весь Світ. Але ураган вірш – а вони так і залишилися маленькими політиками. І один за одним відправилися на звалище політичної трешу.
Творить Большую Политику нельзя только по собственному желанию. Ее задают Вызовы стоящие перед Нацией. Большой Социальный Запрос. Ход самой Истории. Но политик может тонко чувствовать законы Большой Политики, соответствовать ее требованиям, играть по ее правилам. И даже управлять ею, вовлекать в нее массы. И достигать в этом грандиозных результатов превращаясь в Историческую Фигуру. Такую, которую будет знать и с которой будет считаться весь Мир. Большую Политику творил Маннергейм, создавая из осколка Российской империи Финляндию и финскую нацию. Ататюрк на руинах Османской империи строивший Новую Турцию. Из этой породы Саакашвили, за восемь лет сделавший из Криминальной Грузии – Грузию живущую по Закону. Как не хватает моей политтехнологической сущности такого Заказчика. Наши-то политики в основной массе глухи и нечувствительны к зову Большой Политики. Ограничены рамками своего маленького мирка, границами маленькой личности и правилами своей маленькой политики.
Іноді Велика Політика стукає в долі маленьких українських політиків. Завжди по-різному і найчастіше без відповіді. То у вигляді партійного з'їзду скандирующего прізвище молодого політика, провокуючи його стати лідером на той момент найпотужнішої в країні політичної сили. То у вигляді необхідності проявити мудрість не вступати в зговор з партією влади, навіть якщо тобі пропонують лідируючу роль в ній і пропозицію робить сам Президент. Іноді у вигляді 13% -14% відсотків рейтингу на старті президентської гонки в твої 35 років, які потім тануть як сніг із-за невідповідності вчинків політика з очікуваннями твоїх прихильників. А іноді у вигляді необхідності проявити політичну волю, щоб не зрадити своїх вчорашніх соратників по боротьбі заради посади спікера Ради. А то і взагалі надавши посаду міністра оборони і давши в розпорядження можливість сформувати кілька відданих і патріотичних бойових частин. Для тихого і безкровного арешту злочинної правлячої верхівки. І оголошення в країні нової політичної епохи, де злочинці відповідатимуть за законом, а український народ нарешті отримає справедливо облаштовану країну. Але маленька політика бере своє і Великі Політики не трапляються.
Чому наші політики практично завжди не можуть ні про що домовиться? З позицій власної маленької політики важко домовлятися. Хто ж поступиться своїми амбіціями або своїми грошима? А ось у Великій Політиці учасникам домовлятися простіше – у них може виявитися загальна Велика Мета і своє шкурне в розрахунок тут ніхто не бере.
В Україні Велика Політика все ще чекає своїх Великих Політиків. Хто ризикне? Хто перестане грати за старими правилами маленької політики? У кого вистачить волі, енергії та мудрості демонтувати всю українську політичну систему побудовану на корупції, беззаконня та несправедливості. Хто зможе запропонувати Інші Правила Життя? Місце вільно.
Джерело: korrespondent.net
