Ендрю Карнегі (Andrew Carnegie) народився 25 листопада 1835 року в селищі Dunfermline. Будинок, сім'я служив так само і ткацької майстерні для батька – Вільяма Карнегі.
Сімейство жило у відносному достатку до початку 40-х роках XIX століття, проте з розвитком ткацької промисловості справи батька-ремісника пішли неважливо, і до 1948 році Вільям залишився практично без замовлень. Матері довелося містити сімейство, виготовляючи взуття на замовлення. 17 травня 1848 року сім'я Карнегі емігрувала до США, де оселилися в Слэбтауне (Пенсільванія) у маленькому будинку.
У 13 років Ендрю пішов працювати на текстильну фабрику. Там він отримував підвищення – почавши з підсобного робітника, він доріс до конторського службовця з зарплатою 2 долари на тиждень. Тоді ж він почав ходити до одному бухгалтеру, який навчав невелику групу молодих людей азам меморіально-ордерного обліку. Саме на цих заняттях розкрилася здатність Ендрю до математики, а одна випадкова зустріч дозволила йому потрапити на роботу в «Телеграфну компанію о'рейлі». Так за три місяці перебування в США, змінивши три місця роботи, Ендрю Карнегі завдяки своєму таланту і сумлінності значно збільшив свій дохід – з 2 до 13 доларів. Незабаром сім'я Карнегі змогла купити власний хороший будинок.
Робота в телеграфної компанії дозволила Ендрю отримати інформацію про все і про всіх у ділових колах міста. Самостійно вивчивши телеграф, він домігся того, що працював на ключі швидше за всіх. У 1851 році платню Ендрю становило вже 25 доларів в місяць.
Але перевернуло всю долю молодого Карнегі знайомство з Томасом Олександром Скоттом, заступником керуючого Західним ділянкою Пенсильванської залізниці – «Пенсільванія», який шукав працівника, який вміє швидко і добре працювати на ключі. У 1853 році Ендрю поступив на службу в «Пенсільванію».
Ця робота тримала його в самому центрі транспортних перевезень у самому розвиненому промисловому районі США.
Скотт, цінував свого працівника і почуває до нього щиру симпатію, вивів Карнегі в круги великого бізнесу. У 1856 році Скотт запропонував Ендрю зайнятися спільними інвестиціями. І хоча сума для початку партнерства була на ті часи чимала – 610 доларів, Карнегі знайшов ці гроші і незабаром вже отримав перші дивіденди. Це було перетворення службовця в капіталіста.
Наприкінці осені 1856 року, Скотта перевели з підвищенням до Германа Лобаерту, який займав на той момент пост генерального директора «Пенсільванії». Скотт не залишив свого помічника і переклав з собою і Ендрю, підвищивши того оклад до 50 доларів в місяць. У 1856 р. Карнегі переїхав в Алтун, де розташовувалася штаб-квартира Pennsylvania Railroad. Там він познайомився з винахідником спального вагона Вудрофом і переконав Скотта придбати кілька таких вагончиків для Pennsylvania. Ендрю отримав 1/8 акцій нового підприємства Вудрофа, яке в майбутньому принесло досить відчутний дохід.
У 1859 році Скотт стає віце-президентом «Пенсільванії», а до грудня вибиває і для Карнегі посаду керуючого Західним відділенням з окладом 1500 доларів.
Однако даже такое колоссальное повышение зарплаты уже не волновало Карнеги, к тому времени он имел очень хорошую прибыль от вложения средств в компанию по производству спальных вагонов. К 1863 году совокупный доход Карнеги составил более 42 тысяч долларов. Рост доходов позволил Карнеги вместе с друзьями приобрести ферму в нефтяном районе США, заплатив за нее $40 тысяч. Через десять лет ее стоимость составляла уже $5 млн, а годовой доход – $1 млн. Вскоре Карнеги стал одним из самых богатых людей Америки.
Вибухнула в 1873 році криза викликав паніку на фінансовому ринку і старий наставник Карнегі Скотт, який будував тоді залізницю Техас-Тихий океан, попросив позику, який би склав 75% від забезпечення будівництва. Карнегі, спочатку скептично ставився до цієї ідеї відмовився. Тоді економічна вигода перемогла дружні відносини, і Карнегі відмовився допомогти Скотту.
Карнегі став одним з перших розміщувати акції американських залізничних компаній в Європі. Там же на початку 70-х років XIX століття він познайомився з Генрі Бессемером, винахідником конвертерного способу виробництва сталі. З тих пір Карнегі сфокусував свою увагу на виробництві сталі. Він почав скуповувати старі залізоробні фабрики і перетворювати їх в сталеливарні. Вже через 6 років він був в змозі купити Homestead Steel Works за $1 млн, тим самим отримавши контроль над 25 % виробництва сталі і заліза в країні.
У 1875 році запускається новий «Сталеливарний завод Едгара Томсона», який завдяки новітнім технологіям почав виробляти 2,25% всіх рейок США. У 1900 році частка заводу у випуску рейок в США зросла до 26,3 %. Попит на рейки продовжував зростати. І якщо в 1875 році прибуток заводу склав 18 600 доларів, то в 1900 це були вже 40 мільйонів.
У 1901 році Карнегі провернув найбільшу операцію в своєму житті: продав свої паї за 480 мільйонів доларів (при персональній частці Карнегі – 300 мільйонів). Спочатку Джон Рокфеллер пропонував за них $100 млн і $1,5 млн авансу. Але Карнегі відмовився від переговорів з Рокфеллером і оголосив про початок будівництва власної залізниці на північ США (що було абсолютно чистим блефом). Подібне будівництво не влаштовувало іншого магната Джона Моргана, який, у свою чергу, також Карнегі запропонував купити його заводи. На цей раз ціна досягла $300 млн, на яких Морган і Карнегі і домовилися.
Саме 1901 рік став останнім роком, коли Карнегі активно брав участь у бізнесі, який приносив йому прибуток.
Далі залишився до своєї смерті час він витратив на благодійність. Карнегі вважав, що людина першу частину життя повинен присвятити створенню багатства, а другу частину – його роздачі. На початку 20 століття Карнегі включається в боротьбу за мир. У 1907 р. він створює Суспільство світу, будує за $1,5 млн «Палац миру в Гаазі (зараз там засідає Міжнародний суд) і витрачає величезні суми на запобігання світової війни (на жаль, марно, війна в 1914 все ж почалася). Карнегі також створив Фонд героїв, загиблих у мирний час.
Інша велика область благодійної діяльності Карнегі – бібліотеки. Ще в юності він проводив багато часу в безкоштовній «Бібліотеці для робітничої молоді» Джеймса Андерсона в Піттсбурзі, т. к. прогалини в освіті найбільше заважали Карнегі в житті. Потім протягом життя він побудував 2811 бібліотек, названих його ім'ям, вклавши в них близько $26 млн. Сьогодні 40 % населення США користуються його бібліотеками.
Карнеги вкладывал деньги и в строительство концертных залов (в 1891 году на открытии будущего всемирно известного Карнеги-холла дирижировал сам П.И. Чайковский), в создание научных и учебных центров, в поддержку студентов и преподавателей: $26 млн получили Питтсбургский институт Карнеги и Технологический институт Карнеги, $22 млн – институт Карнеги в Вашингтоне. Масштабы благотворительности Карнеги были столь велики, что к его смерти бывшее колоссальным состояние сократилось более чем в десять раз.
Помер Ендрю Карнегі 11 серпня 1919 року у себе на батьківщині, в Шотландії.
