Кожен із нас сприймає навколишній світ через призму свого життєвого досвіду, який, своєю чергою, формує царини, де ми почуваємося "як риба у воді". Адже все в них здається таким затишним і знайомим. Цю прилеглу до нас "територію" часто називають зоною комфорту.
Так ми відокремлюємо частинку реального світу. Неможливо осягнути все різноманіття життя, тому наша зона комфорту, якою б вона не була, є лише піщиною реальності, нашим особистим "ілюзорним світком".
Лежачи в затишному ліжку з пультом від телевізора в руках, я перебуваю у своїй Зоні комфорту. Питання на засипку: що в цей час має йти по ТБ? Правильно, чергова серія нашого улюбленого серіалу! Інакше не можна - новинна передача може запросто вивести нас зі стану комфорту.
Основна умова для Зони комфорту: не набувається новий досвід. Отже, будь-яка обстановка, що супроводжується набуттям нового особистого досвіду - вихід із Зони комфорту.
Зона комфорту та Задоволення. В Зоне комфорта все предсказуемо и безопасно. Я испытываю удовольствие, находясь в ней. Однако это будет продолжаться не долго. Постепенно удовольствие будет сходить на нет и возникает эффект “принюхивания”. Принюхались – и уже не интересно. И мне захочется… приключений, нового опыта! То есть выхода за Зону комфорта.
Звуження зони комфорту
Можна здогадатися, що що ширша наша зона комфорту, то об'єктивніший наш погляд на реальність. А розширення території є основним способом пізнання навколишнього світу.
Як правило, людям, у яких ці зони збігаються, комфортніше разом. У них більше тем для спілкування і спільне проведення часу набагато насиченіше. І саме завдяки суміжним інтересам з людьми навколо нас ми не одні крокуємо по життю.
Розширення особистої зони комфорту - це те, що змінює нас, розвиває і робить мудрішими.
Здавалося б, справа в капелюсі: потрібно всього-лише пізнавати навколишній світ, себе, читати книжки, займатися улюбленою справою, прагнути до нового і тим самим розширювати свої погляди. І в житті обов'язково з'являтимуться нові знайомства і приємні зміни.
Але на ділі набагато простіше переконувати оточуючих, що їхній життєвий досвід, їхній світ - ілюзорний, а ось наш ще й як реальний. "Хто не з нами - той ідіот", - ось девіз, який сьогодні лежить в основі взаємин у сучасному світі.
Сьогодні мільйони не діляться своїм знанням, а займаються "вербуванням" у свою зону комфорту, "обізвавши" її єдино істинною. І ми приречені дратуватися, якщо з таким становищем хтось не згоден. А ті, хто займає протилежну життєву позицію, стають для нас або повними невдахами, або тими, на кого ми насаджуємо всі причини своїх бід.
Але така стратегія створює тільки видимість розширення зони комфорту. І сьогодні як ніколи безліч людей самотні.
Розширення зони комфорту
Ми їдемо стежкою життя на возі з кривими колесами, скаржачись на те, що під нами нерівна земля.
Зона дискомфорту особлива тим, що будь-яка дія супроводжуватиметься цілим букетом негативних емоцій. Сюди можна сміливо занести всі страхи і соціальні програми.
Розширення зони комфорту пов'язане з певними труднощами. Річ у тім, що ми підсвідомо боїмося розширення меж свого досвіду, - це завжди передбачає певний ризик. Розуму вигідно робити наш "світ" тісним, де немає місця несподіванкам і невідомостям. І нехай це буде тепле і в'язке болітце, але воно все одно буде знайоме і не становитиме для нас загрози.
Розширення зони комфорту завжди є результатом свідомих зусиль. Підсвідомо ж людина прагне до її звуження.
Розширювати картину світу важливо завжди. Це неухильно приведе до усвідомлення себе єдиною причиною своїх лих і дасть змогу водночас побачити в собі інструмент для їх виправлення. Після цього стрибка в саморозвитку прийде розуміння оточення та їхніх мотивів.
Розширюючи крок за кроком свою зону комфорту, ми неухильно наближаємо себе до реальності. І ми багато чого знаходимо. Там не буває самотньо або нудно. Там немає потреби "затягувати" у свій світ, та й чужі спроби зробити те саме вже не дратують, а викликають лише скромну посмішку.
У кожного з нас своя зона комфорту, різної площі з різними аспектами буття, і тому вона завжди унікальна, і саме цим цінна. Кожна людина - це свого роду життєвий маленький експеримент. Кожне прожите життя - це додаткова цеглинка безцінного досвіду в скарбничку людства. То чому ж не розширювати свої горизонти, черпаючи знання і ділячись ними?
