Эту бабушку – божий одуванчик зовут Ірена Сендлер (Irena Sendler).
Ви знаєте хто вона? Швидше за все, немає.
Про Ірені Сендлер взагалі мало хто знав до 2007 року, коли її кандидатура була висунута на здобуття Нобелівської Премії Миру. Але, на жаль, вона програла, причому Альберту Гору (кандидату у президенти США).
Під час Другої світової війни Ірена Сендлеряк співробітниця Варшавського Управління охорони здоров'я, відвідувала Варшавське гетто, де спостерігала за хворими дітьми. Під цим прикриттям вона, ризикуючи своїм життям, вивезла з гетто 2500 дітей і тим самим врятував їх від смерті.
Уявіть собі, одна маленька, дуже тендітна і слабка жінка, ризикуючи всім, спасает каждый день маленьких детей от верной смерти – всего около 2500 душ (в інеті ходить інформація про 3000 врятованих людей). Та це любов в чистому вигляді! Безрозмірна, ні чим не обмежена, безкорислива. Ми можемо цим захоплюватися, але нам це важко зрозуміти, тому що ми вже давно інші.
Ірена Сендлер народилася 15 лютого 1910 року у Варшаві. Під час Другої світової війни була співробітницею варшавського Управління охорони здоров'я і, крім цього, членом польської підпільної організації — Ради допомоги євреям (Жегота).
Щоб мати можливість увійти в гетто, Ірене вдалося отримати для себе і для її спільниці, Ірени Шульц, офіційні пропуску від Варшавського Департаменту Епідемічного контролю. Разом вони бували в гетто щодня, і незабаром їм вдалося налагодити там корисні зв'язки, які їм допомогли в майбутньому виводити дітей за межі гетто. Ірена Сендлер разом з подругою приносили в гетто продовольство, медикаменти, гроші та одяг. Пізніше, до цього процесу їм вдалося підключити й інші небайдужі організації. Однак, з огляду на жахливі умови в гетто, де 5000 осіб вмирали в місяць від голоду і хвороб, вони вирішили допомогти людям, особливо дітям, вибратися з гетто.
Это была нелегкая задача. И со временем она становилась еще труднее – немцы опечатали все возможные выходы по всем направлениям: подземные переходы, отверстия в стене гетто и т.д., – которые Ірена використовувала на початку для виведення дітей. Деяких охоронців вона підкуповувала, коли були гроші, а іноді їй вдавалося дітей просто перекидати через паркан гетто. Дуже часто, немовлят вона ховала в свій ящик з-під інструментів, а старших дітей — у кузові своєї вантажівки під брезентом. В машині вона завжди возила собаку, яку навчила гавкати на охоронців, коли машину впускали в гетто чи випускали з нього. Гавкіт собаки заглушав шум або плач немовлят.
Сендлер завжди ретельно наголошувала на папері, в закодованому вигляді, оригінальні імена врятованих дітей і зберігала цю інформацію в скляних банках, які закопувала в своєму саду. Робила вона це для того, щоб в певний момент у майбутньому знайти батьків цих дітей і відновити сім'ї. У результаті В цих банках в саду у Сендлер накопичилися імена 2500 дітей.
На 20 жовтня 1943 Сендлер була заарештована гестапо. Її піддавали побиттю і тортурам у ході якої були зламані обидві ноги і обидві руки. Але зламати її дух гестаповцам так і не вдалося: ніякої інформації від неї вони не отримали. З тих пір, Сендлер могла пересуватися лише на милицях. Гестапо прирекло Ірену Сендлер до страти, проте вона була врятована організацією Zegota яка підкупила охоронця, щоб той вніс її ім'я у списку розстріляних. Таким чином, до кінця війни Ірені Сендлер довелося ховатися.
Значно пізніше, після закінчення війни Ірена Сендлер сказала: “Я могла б зробити більше, врятувати більше дітей.. і це співчуття з несделанному буде слідувати за мною до кінця мого життя”.
Умерла в 2008 году, в возрасте 98-и лет, вскоре после потери Нобелевской премии мира, которую нобелевский комитет отдал вице-президенту США – Альберту Гору, проигравшему президентские выборы.
Жизнь Ирены Сендлер – это очень тяжелая, но удивительно прекрасная история. История огромной любви, невероятного мужества и необычайной доблести.
Фільм Хоробре серце Ірени Сендлер:
