Програвати не любить ніхто. Особливо, якщо за програш доводиться платити. Особливо, якщо серйозними грошима. І в цьому я не бачу нічого дивного. – пишет Дмитро Трефілов. Фінанси в наш час взагалі стали своєрідним мірилом успіху. Чим більше у сучасної людини грошей, тим більш успішним він себе вважає.
Необхідність же розлучитися з н-ною сумою готівки (причому, не за своїм бажанням), навпаки, для багатьох рівнозначна втраті самоповаги і особистим поразки.
Напевно, тому вимога розплатитися (буквально) за свою помилку, через власне невігластво або боягузливий зволікання у більшості з нас народжує якесь дике опір.
Мы отчаянно ищем инструменты решить вопрос иначе – без помощи денег. Ведем бесчисленные переговоры, затеваем конфликты. Мысленно, письменно или устно обосновываем другим людям (и себе) свою позицию – почему считаем себя правыми и не обязанными платить.
Однак, останнім часом я вважаю таку поведінку недалекоглядним і вкрай небезпечним.
Любой из нас (я в этом попросту уверен), за свои ошибки платит непременно. Это неотвратимый закон жизни и никуда от него не деться. Вопрос только в том – чем он это делает.
Если у Вас есть возможность урегулировать вопрос деньгами – спешите воспользоваться ею, пока она не исчезла!
Той, хто не платить за свої помилки, невігластво або зволікання грошима, зазвичай платить здоров'ям, часом або відносинами.
А в особо тяжких случаях – всем вместе.
Не знаю, как оцените этот выбор Вы. Но на мой взгляд в нем нет ничего дешевле денег. И отношения, и здоровье, и время жизни (по сути – жизнь) для адекватного человека обычно ценнее.
Именно поэтому я призываю Вас –
завжди платите грошима.
Платіть і радійте, що Вам вдалося
так легко звільнитися.
Маючи ж збережене час, відмінне здоров'я і міцні відносини (плюс придбаний в результаті здійсненої помилки досвід), фінанси Ви повернете свої порівняно легко і швидко.
