1. відволікання уваги
Основним елементом управління суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, ухвалюваних політичними та економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного простору малозначними повідомленнями. Прийом відволікання уваги вельми істотний для того, щоб не дати громадянам можливості здобувати важливі знання в галузі науки, економіки, психології, нейробіології та кібернетики.
"Постійно відволікати увагу громадян від справжніх соціальних проблем, перемикаючи її на теми, що не мають реального значення. Домагатися того, щоб громадяни постійно були чимось зайняті і в них не залишалося часу на роздуми; з поля - в загін, як і всі інші тварини (цитата з книги "Тиха зброя для спокійних воєн").
2. Створювати проблеми, а потім пропонувати способи їх вирішення
Цей метод також називається "проблема-реакція-рішення". Створюється проблема, якась "ситуація", розрахована на те, щоб викликати певну реакцію серед населення для того, щоб воно саме зажадало вжиття заходів, які необхідні правлячим колам. Наприклад, допустити розкручування спіралі насильства в містах або організувати криваві теракти для того, щоб громадяни зажадали ухвалення законів про посилення заходів безпеки і проведення політики, яка обмежує громадянські свободи.
У телеграм-каналі «Клубер» кращі статті про відносини, психології, езотерики та саморозвитку, які допомагають збагатити внутрішній світ і поліпшити якість життя.
Або: викликати економічну кризу, щоб змусити прийняти як необхідне зло порушення соціальних прав і згортання роботи міських служб.
3. Спосіб поступового застосування
Щоб домогтися ухвалення будь-якого непопулярного заходу, достатньо впроваджувати його поступово, день за днем, рік за роком. Саме в такий спосіб було нав'язано принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) у 80-х і 90-х роках минулого століття.
Зведення до мінімуму функцій держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, заробітна плата, яка вже не забезпечує гідного життя. Якби все це сталося одночасно, то напевно призвело б до революції.
4. відстрочка виконання
Інший спосіб протиснути непопулярне рішення полягає в тому, щоб представити його як "болюче і необхідне" і домогтися в даний момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому. Набагато простіше погодитися на будь-які жертви в майбутньому, ніж у теперішньому.
По-перше, тому що це не станеться негайно. По-друге, тому, що народ у масі своїй завжди схильний плекати наївні надії на те, що "завтра все зміниться на краще" і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути. Це надає громадянам більше часу для того, щоб звикнутися з думкою про зміни і смиренно прийняти їх, коли настане час.
5. Звертатися до народу, як до малих дітей
У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі докази, персонажі, слова та інтонація, начебто йдеться про дітей шкільного віку із затримкою в розвитку або розумово неповноцінних індивідуумів.
Чим сильніше хтось намагається ввести в оману слухача, тим більшою мірою він намагається використовувати інфантильні мовні звороти. Чому? Якщо хтось звертається до людини так, начебто їй 12 або менше років, то в силу сугестивності, у відповідь або реакції цієї людини, з певним ступенем імовірності, також буде відсутня критична оцінка, що характерно для дітей у віці 12 або менше років.
6. Робити наголос на емоції набагато більшою мірою, ніж на роздуми
Вплив на емоції є класичним прийомом, спрямованим на те, щоб заблокувати здатність людей до раціонального аналізу, а зрештою й узагалі до здатності критичного осмислення того, що відбувається. З іншого боку, використання емоційного чинника дає змогу відчинити двері в підсвідоме для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, побоювання, примуси або стійкі моделі поведінки...
7. Тримати людей у невігластві, культивуючи посередність
Домагатися того, щоб люди стали нездатними розуміти прийоми і методи, використовувані для того, щоб ними керувати і підпорядковувати своїй волі. "Якість освіти, що надається нижчим суспільним класам, має бути якомога більш мізерною і посередньою для того, щоб невігластво, що відокремлює нижчі суспільні класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи.
8. Спонукати громадян захоплюватися посередністю
Впроваджувати в населення думку про те, що модно бути тупим, вульгарним і невихованим...
9. Посилювати почуття власної провини
Змусити людину повірити в те, що тільки вона винна у власних нещастях, які відбуваються через нестачу її розумових можливостей, здібностей або зусиль, яких вона докладає. У результаті, замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самоприниженням, звинувачуючи в усьому саму себе, що спричиняє пригнічений стан, який призводить, серед іншого, до бездіяльності. А без дії ні про яку революцію й мови бути не може!
10. Знати про людей більше, ніж вони самі про себе знають
Протягом останніх 50 років успіхи в розвитку науки призвели до утворення дедалі більшого розриву між знаннями простих людей і відомостями, якими володіють і користуються панівні класи.
Завдяки біології, нейробіології та прикладній психології, "система" отримала у своє розпорядження передові знання про людину, як у галузі фізіології, так і психіки. Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж вона сама про себе знає. Це означає, що в більшості випадків система має більшу владу і більшою мірою керує людьми, ніж вони самі.
Ноам Хомський - американський лінгвіст, філософ, громадський діяч, автор книг і політичний аналітик. Заслужений професор мовознавства в Массачусетському технологічному інституті та один із видатних діячів науки XX століття. Його фундаментальні праці в галузі теорії мовознавства та науки пізнання здобули заслужене визнання в науковій і викладацькій спільноті.
Оригінал публікації: Diez formas distintas de manipulación mediática
