В енциклопедіях із психології ім'я Станіслава Грофа стоїть третім, після Зигмунда Фройда і Карла Юнга, серед найбільших новаторів науки про таємниці людської душі. Революційні відкриття Грофа, досі ігноровані офіційною медициною, надихнули культових режисерів братів Вачовскі на створення кінотрилогії "Матриця". Всесвітньо відомий учений дав "Правді.Ру" ексклюзивне інтерв'ю.
– Уважаемый Станислав, позвольте поблагодарить Вас, что в год своего 75-летия Вы нашли время для столь серьезного и масштабного разговора с нами. Ещё Карл Юнг утверждал, что психика младенца не является « tabula rasa ». Вы на основе многолетних клинических исследований пришли к выводу, что наше бессознательное содержит перинатальные (то есть дородовые) и трансперсональные области. Но почему же официальная медицина игнорирует эти открытия?
– Современные исследования в области сознания принесли массу доказательств того, что модели человеческой психики, доминирующие сегодня в официальной психологии и психиатрии, поверхностны и неадекватны. На основе многолетних данных психоделических исследований мне пришлось создать чрезвычайно расширенную модель психики путем добавления двух больших областей – перинатальной и трансперсональной.
Моя картографія психіки має величезну схожість із поглядами Юнга, за винятком фундаментальної речі. Я був здивований і розчарований тим, що Юнг люто заперечував, що біологічне народження має якесь психологічне значення, що воно є головною психотравмою. Навіть незадовго до смерті в одному з інтерв'ю Юнг заперечував будь-яку можливість такого значення.
Традиційні психіатри, і в Америці, і у вас, чудово знають про існування перинатального та трансперсонального досвідів, оскільки вони спонтанно проявляються в деяких пацієнтів. Але, на відміну від мене, ці медики не вважають їх нормальною складовою людської психіки, а розглядають як результати невідомих патологічних процесів, що вражають мозок. Тобто людей, чиє несвідоме вийшло на перинатальний і трансперсональний рівні, вважають такими, що страждають на психоз, психічно хворими.
– А помните ли вы свой первый трансперсональный опыт?Сопротивление значительной части академических кругов открытиям современных исследований сознания понятно. Новые революционные данные требуют радикального пересмотра всего психологического и психиатрического мышления, аналогичного тому, через что пришлось пройти физикам в начале ХХ века, когда они перешли от ньютоновского понимания материи к квантово-релятивистской картине мира. Новые сведения в области исследований сознания ставят под вопрос основные философские положения западной науки, подрывают ее материалистическую направленность. Основанная на клинических данных, трансперсональная психология предлагает мировоззрение, сходное с мировоззрением великих мировых религий и восточных духовных философий.
– Он был настолько необычным и поразительным, что его просто невозможно забыть. Это произошло в ноябре 1956 года в лаборатории чешского НИИ психиатрии, когда я добровольцем принимал участие в ЛСД-сеансе. Замысел эксперимента заключался в воздействии мощной стробоскопической лампой в момент кульминации моих ЛСД-ощущений. Моё сознание оставило тело, и все границы Вселенной растворились. Я испытал внушающий и по сей день трепет опыт Космического Разума, перестал быть отдельным существом и стал самим Мирозданием.
Цей досвід я описую у своїй книзі "Когда невозможное становится возможным. Приключения в необычных реалиях", що скоро виходить у російському перекладі. Досвід півстолітньої давнини був настільки сильним, що на все життя викликав у мене інтерес до незвичайних станів свідомості. Звичайно, він не зміг тоді одразу зруйнувати мій матеріалістичний світогляд, прищеплений навчанням у комуністичній Чехословаччині. Знадобилися роки щоденних спостережень під час психоделічних сеансів, як і моїх власних, так і пацієнтів, а пізніше і на сеансах холотропного дихання та немедикаметозних методів терапії, розроблених мною разом із Христиною. Сьогодні, повторю, я абсолютно переконаний - сучасна система поглядів і понять потребує радикального перегляду.
– После двадцатилетних официальных исследований, которые проводились и в СССР Марией Телашевской, психоделики были запрещены. Вас не смущают упреки, что необычные состояния сознания, в которых проявляются перинатальные и трансперсональные уровни, связаны с психоактивными веществами?
– Я много лет думал, что для необычных состояний сознания необходимы сильные психоактивные вещества, такие как ЛСД . И был удивлен, когда обнаружил, насколько глубокое воздействие на психику имеют такие простые методы, как более быстрое дыхание или вызывающая воспоминания музыка. Но ведь шаманы и аборигенные культуры знали это тысячелетиями и использовали священные технологии в целительной, ритуальной и духовной практиках. Научные наблюдения, в том числе и антропологов, показали, что разрыв между т.н. «нормальным состоянием сознания» и необычным состоянием не так велик, как было принято думать. Более того, у многих людей такие состояния могут быть спонтанными, возникать прямо посреди повседневной жизни.
-Але ж традиційна психіатрія, як і раніше, розглядає такі стани як психоз, що вимагає, в основному, медикаментозного лікування?
– В этом суть проблемы. Когда мы осознаем, что перинатальный и трансперсональный опыты – нормальная часть человеческой психики, то начнем совершенно по-другому задавать вопросы о таких эпизодах и отвечать на них. Ведь вопрос ныне заключается не в том, как мозг порождает необычные переживания и какие якобы патологические процессы их вызывают. Для меня ясно, что переживания, возникающие в таких состояниях, представляют собой нормальные составляющие человеческой психики. Вопрос в другом – почему некоторым людям, чтобы погрузиться в глубины своего бессознательного, нужны психоделические вещества или мощные немедикаментозные техники, а у других это возникает спонтанно?
Трансперсональна психологія вважає, що, коли незвичайні стани свідомості правильно розуміють і підтримують, вони можуть бути цілющими, такими, що трансформують, і еволюційними. Христина і я називаємо їх "духовними аваріями", тому що вони являють собою не тільки кризу, а й можливість самостійно вийти на вищий рівень свідомості та психологічної дії.
– Ваше утверждение, что мистический опыт доступен каждому человеку, вызвало ожесточенные споры…
– Наши достижения в области психоделических исследований и холотропного дыхания убедили нас в том, что способность к мистическим переживаниям является главным правом человека от рождения. В принципе они могут быть у любого человека, только некоторым людям это дается легче, чем другим. Есть люди, которым трудно, несмотря на всё их желание, войти в такие состояния, и они пытаются их вызвать различными способами. Но есть и те, у кого мистические состояния возникают прямо посреди дня, иногда помимо их воли, и им сложно соотнести себя с обычной реальностью. Кстати, ко второй категории принадлежал мой великий предшественник Карл Юнг. Он использовал свою возможность легкого доступа к бессознательному как источнику новой, революционной психологии.
– В своей книге «Психология будущего», выпущенной и в России, Вы опять ставите вопрос о необходимости обсуждения юридических, социальных и медицинских аспектов психоделиков. Такая дискуссия в прошлом году началась в научном сообществе Великобритании. Может быть, стоит ее провести на уровне Всемирной организации здравоохранения, чтобы снять налет тайны с этой темы?
Я вважаю, що для фахівців із багаторічним досвідом очевидна помилковість такого визначення. Дослідження засвідчили, що при правильному і контрольованому застосуванні психоделічні речовини мають великий терапевтичний потенціал, а, з погляду психології, не викликають звикання. Тим більше, що повсюдно наростає невдоволення офіційною психіатричною терапією, що зводиться до стандартного придушення психічних симптомів транквілізаторами. Симптоми пригнічуються, але основні психологічні проблеми не вирішуються. До того ж, люди стають дедалі більш обізнаними про побічні ефекти - Всесвітня організація охорони здоров'я бере важливу участь у контролі за психоактивними речовинами, а всі країни-члени ВООЗ зобов'язані виконувати її рекомендації. Психоделічні речовини, зокрема й ЛСД, нині занесено до "Переліку №1" із визначенням "лікарський препарат без терапевтичної цінності та з високим потенціалом зловживання", який застосовують застарілими методами.
Обнадіює, що в останні роки в науковому кліматі почалися зміни. Бажання знайти альтернативи методам традиційної психіатрії, що зайшли в глухий кут, призвело до офіційного дозволу дослідницьких програм психоделічної терапії в деяких центрах США, Швейцарії, Ізраїлю та низки інших країн. Наскільки я знаю зі статей у західній пресі, зокрема, в газеті "Гардіан", офіційно розпочато програми досліджень методів терапії з використанням ЛСД, псилоцибіну, диметилтриптаміну (ДМТ), метилен-діоксі-метамфетаміну (ММДА) і кетаміну.
– То есть исследователи возвращаются к опыту исследований 50-х годов прошлого века?
– Я думаю, что западное общество сейчас лучше подготовлено для принятия психоделической терапии, чем полвека назад. Как я помню, тогда вся психотерапия сводилась к вербальному, то есть словесному, общению между врачом и пациентом. Сильные эмоции и активное поведение во время сеанса назывались «внешним выражением подсознательных психических процессов» и оценивались как нарушения правил терапии.
Психоделічні ж сеанси викликали психомоторне збудження, драматичні емоції, яскраві пізнавальні зміни. Вони були схожі скоріше на кадри з фільмів з антропології, де розповідалося про цілющі церемонії та ритуали тубільних культур, ніж на те, що традиційно можна було побачити в кабінеті психотерапевта.
Крім того, багато спостережень, отриманих після психоделічних сеансів, ставили під загрозу матеріалістичні уявлення про людську психіку та будову Всесвіту, що ґрунтувалися на ньютновсько-декартівській парадигмі. Пам'ятаю, що ще в період роботи в Чехословаччині один із пацієнтів Річард після ЛСД-сеансу повідомив мені, що під час "подорожі" від якихось сутностей отримав інформацію з проханням передати родичам такого собі Ладислава, що з ним в іншому світі все добре. Вони продиктували йому назву міста Кромериче, що в Моравії, де живуть родичі, і навіть номер телефону. Я записав ці відомості в медичну карту і, як людина тоді ще матеріалістичних поглядів, залишив їх без уваги. Коли ж цікавість узяла гору і за кілька тижнів я зателефонував за записаним номером у Кромеричі та назвав почуте пацієнтом ім'я, то на тому боці слухавки пролунали ридання і слова: "Ми втратили Ладислава три тижні тому..."
Так, за останні десятиліття в психотерапії відбулася справжня революція. Були розроблені потужні емпіричні техніки, які надають особливого значення глибокій регресії, прямому вираженню сильних емоцій і вправам, що призводять до сплеску фізичної енергії. Серед нових підходів я б виділив гештальт-практику, біоенергетику, примітивну терапію, ребьофінг (відродження через дихання) і холотропне дихання. І для лікарів, які практикують у цих напрямках, введення психоделіки стало б не раптовою зміною в практиці, а наступним логічним кроком. Сподіваюся, що відродження інтересу до психоделічних досліджень, які, безумовно, потребують ретельного юридичного та медичного опрацювання, поверне цей незвичайний інструмент у руки надійних лікарів.
– Но поможет ли это спасти человечество, которое с каждым годом, похоже, все больше и больше, погружается в хаотичную трясину деструктивности, жадности и животных инстинктов?
На основі багаторічних клінічних досліджень трансперсональна психологія дійшла висновку: всі аспекти сучасної світової кризи - економічні, політичні, військові, релігійні, екологічні - мають один спільний знаменник.
І цей знаменник такий. Коріння людської жорстокості та жадібності лежать глибоко в перинатальній і трансперсональній сферах несвідомого. Тобто набагато глибше, ніж класична психіатрія собі уявляє. Традиційні ж форми вербальної (словесної) психотерапії оперують виключно на рівні післяпологової біографії та не досягають рівня, на якому виникають справжні проблеми. Якщо ж людина виходить на ці рівні спонтанно, внаслідок "духовної аварії", то її оголошують такою, що страждає на психоз, і затримують природний процес трансформації застосуванням транквілізаторів.
Ось чому для виживання людського виду необхідна систематична робота з духовного розкриття особистості, насамперед тих, хто перебуває у стані психодуховної трансформації.
– Станислав, Ваши взгляды на решающую роль духовной, а не животной доминанты в психике человека во многом схожи со взглядами великих русских философов и писателей. Кого бы Вы выделили из них для себя лично? И насколько близки нашему менталитету Ваши революционные идеи, доказывающие полное банкротство чистого материализма?Кажется, что мы вовлечены в страшную гонку за временем, прецедента которой не было в истории человечества. Если мы будем придерживаться старых стратегий, которые чудовищно разрушительны, то род человеческий не выживет уже в этом веке. Нас может спасти только глубокая внутренняя трансформация достаточно большого количества людей, и официальная психология и психиатрия здесь показали свою полную неспособность.
– Когда мы с Кристиной в 1989 году были официально приглашены в Советский Союз, то были потрясены, насколько наши русские коллеги оказались открытыми для новых идей, в том числе и в академических кругах. На встречу с нами люди приехали из дальних мест – из Грузии, из Сибири…Меня очень тронуло, когда ко мне подходили для автографа с переводом «Областей человеческого бессознательного», выпущенного благодаря подпольным типографиям в самиздате. Конечно, поскольку я был воспитан в коммунистической стране, то самиздат для меня не был в диковинку. Но это была же не политическая книга, а чисто научная! Я сохранил такую книгу как дорогой сувенир на память о моем визите в Россию. Но она, к сожалению, сгорела в феврале 2001 года во время пожара в нашем доме вместе со всей моей библиотекой и другим имуществом.
Я думаю, що є багато причин для відкритості росіян трансперсональній психології. І насамперед, глибока духовність, властива російським людям. Мій близький друг і видатний психолог у Росії Володимир Майков заніс до своєї книги з історії трансперсональної психології величезну кількість людей російського походження, які зіграли неоціненну роль у розвитку нової науки про людську душу. Серед них багато відомих імен, таких як Олена Блаватська, Георгій Гурджиєв, Володимир Соловйов, Микола Бердяєв, Лев Толстой і Василь Налімов.
Іншу причину зростаючої популярності трансперсональної психології в Росії я вбачаю в тому, що за радянської влади психологія і психіатрія обмежувалися невеликою кількістю філософськи прийнятних підходів, наприклад, заснованих на роботах Івана Павлова. Коли стара система впала, виник духовний вакуум, і російські фахівці виявили щире бажання долучитися до найостанніших досягнень у сфері вивчення свідомості.
І на відміну від американських університетів, у більшості яких кафедри психології та психіатрії впродовж багатьох десятиліть очолюють консерватори біологічного, неофрейдистського та біхевіористського напрямків, у Росії значно більше вчених, які підтримують трансперсональну психологію. Я це відчув і під час поїздки до Санкт-Петербурга влітку 2001 року. Дуже сподіваюся незабаром знову побувати у великій Росії і готовий узяти участь у найгостріших і найвідвертіших дискусіях на теми вивчення людського несвідомого, психоделічної та холотропної терапії.
Довідка:
Станислав Гроф родился 1 июля 1931 года в Праге. С 1956 по 1967 г.г. был практикующим психиатром-клиницистом. В 1961-66 годах возглавлял лабораторию исследований применения ЛСД и других психоделиков для лечения психических расстройств в НИИ психиатрии Минздрава ЧССР. В 1959 году Грофу присуждается премия Кюффнера – награда Академии наук ЧССР «за наиболее выдающийся вклад в области психиатрии».
У 1967 році Станіслав Гроф виїжджає до США в університет Джона Гопкінса. У 1968-1973 керує лабораторією досліджень психоделіків у Мерілендському центрі психіатричних досліджень - єдиному місці в США, де офіційно тривали дослідження з ЛСД.
Огромную известность Станиславу Грофу принесли его научные труды – «Области человеческого бессознательного», «За пределами мозга», «Путешествие в поисках себя», «Психология будущего» и другие.. В мировом бестселлере «Человек перед лицом смерти» (совместно с Джоан Халифакс) Гроф обнародовал клинические данные о мистических озарениях, которые были зафиксированы у смертельно больных раком во время сеансов с ЛСД-25. Эта книга оказалась в центре внимания многих религиозных деятелей – так, ссылки на неё имеются в знаменитой книге крупнейшего православного мыслителя отца Серафима (Роуза) «Душа после смерти».
Уперше в нашій країні Гроф побував 1963 року, приїжджав і в 70-ті роки, щоб ознайомитися з дослідженнями неврозів у мавп у Сухумському розпліднику. Але справжньою сенсацією став приїзд подружжя Гроф у квітні 1989 року на запрошення МОЗ СРСР. У Психоендокринологічному центрі на Арбаті Станіслав і Христина прочитали лекції з холотропного дихання перед тисячами шанувальників своїх ідей, які з'їхалися з усього Союзу. Тоді ж видавництво АН СРСР випустило низку книг Грофа накладом 500 примірників. Нині російською мовою випущено практично всі праці вченого, за винятком "ЛСД-психотерапії". Телеканал ТНТ закінчує роботу над чотирисерійним документальним фільмом про життя і роботи великого новатора, який побачить світ цього року.
Від редакції: Звертаємо увагу на те, що психоактивні речовини, згадувані Станіславом Грофом (ЛСД, псилоцибін, ДМТ, МДМА і кетамін), наразі офіційно заборонені на міжнародному рівні для виробництва, розповсюдження та вживання в будь-якій якості. Згідно з даними і висновками офіційної медицини, вживання цих речовин, особливо безконтрольне, становить загрозу здоров'ю людини, може стати причиною психічних розладів і деструктивної поведінки.
