Насамперед, автор хотів би висловити вдячність численним співрозмовникам, як в реалі, так і на интернетфорумах, без чиєї допомоги ця стаття ніколи не побачила б світ.
Вчасно виявити ідіота під час дискусії вкрай важливо, так як це дозволить вам заощадити значні зусилля. Звичайно, іноді можна змінити думку ідіота не спираючись на факти і не користуючись логічними доводами, але в даній статті передбачається, що дискусія ведеться для обміну логічно несуперечливими думками й одержання нової інформації один від одного, а не для вербування до лав прихильників своєї ідеї ідіотів.
Прежде чем приступить к разбору признаков, с помощью которых вы сможете определить, что данный человек участвующий в дискуссии является идиотом, мы поясним, что в данном случае имеется в виду под термином идиот. Естественно в данном случае понятие “идиот” является не медицинским термином, а скорее характеризует интеллектуальные способности человека.
Следовательно, если два первых участника дискуссии не слишком выдержаны, не склонны бесплатно заниматься обучением вклинившегося в дискуссию, то очень может быть, что один из них или они оба скажут новому собеседнику нечто вроде – “Иди отсюда! Дебил!” никак не аргументируя свой ответ. И это их высказывание вполне подпадает под приведенный выше признак идиотизма, но, как вполне очевидно из приведенного примера, в данном конкретном случае этот признак срабатывает неправильно, поскольку сделавшие это высказывание идиотами отнюдь не являются. Так что его желательно применять только в совокупности с другими признаками.
2) Спроба переконання опонента не логічними доказами і фактами, а через повторення бездоказательного затвердження
Пример: Рассмотрим все тех же упомянутых нами выше собеседников дискутирующих о наполеоновских временах. Предположим, что после того, как встрявший в дискуссию заявил им – ” А Наполеон, между прочим, еврей и агент Моссада и его задачей было установить мировое господство масонов”, они не послали его сразу куда подальше, а обстоятельно и с доказательствами из авторитетных источников принялись ему объяснять, что Наполеон не мог быть агентом Моссада хотя бы потому, что на тот момент Израиля как государства еще не существовало и уж тем более не существовало такой спецслужбы как Моссад. И Наполеон не был евреем, а был корсиканцем. После чего выступивший с подобными утверждениями некоторое время выжидает, а потом снова появляется с теми же утверждениями, которые были опровергнуты его собеседниками. Дальнейшие действия дискутирующих с подобным персонажем зависят от их терпения, а с его стороны выдача подобных многократно опровергнутых утверждений приобретает циклический характер.
Примітка: З прикладу очевидно, що веде себе подібним чином або не в змозі утримати в голові наведені проти його тверджень доводи більше ніж протягом якогось щодо короткочасного періоду, або ж він вважає, що багаторазове повторення якогось твердження незважаючи на те, що воно було логічно або фактично спростовано, тим не менш поступово робить його дійсним або взагалі або в очах співрозмовників
Надійність ознаки: досить висока
3) Необґрунтовані узагальнення та екстраполяція
Приклад: Коли хтось стверджує, наприклад, що всі фіни з музики слухають тільки Френка Сінатру на тій підставі, що йому були знайомі лише два фіна, і вони нічого крім пісень Френка Сінатри не слухали або що всі французи мають трикутні капелюхи і мріють завоювати Росію, так як він прочитав десь про Наполеона і екстраполював цю інформацію на всіх французів.
Або ж наведемо ще один з прикладів помилкової екстраполяції автором якого є Боббі Хендерс (детальніше про це у статті Вікіпедії Літаючий Макаронний Монстр)
Пірати і глобальне потепління
Влияние количества пиратов на глобальное потепление как иллюстрация к тому, что взаимосвязь не равна причинности (лат. um hoc ergo propter hoc — после этого, значит, вследствие этого). В этом письме Хендерсон развивает аргумент, что “глобальное потепление, землетрясения, ураганы и другие природные катастрофы — прямое следствие сокращения количества пиратов с 1800 г.”. График, приложенный к письму, показывает, что с сокращением количества пиратов глобальная температура повышается, тем самым иллюстрируя, что статистически связанные вещи, тем не менее, не обязательно взаимосвязаны.
Пояснення: З наведених вище тверджень або подібних їм можна чітко констатувати, що робить їх поняття не має про те, що являє собою репрезентативна вибірка та що далеко не будь-яка екстраполяція має сенс сама по собі.
Надійність ознаки: досить висока
4) Спроба спростування статистичних даних поодинокими прикладами.
Пример: Когда некто в ответ на статистическое исследование, которое показывает, что средний уровень жизни в США выше, чем, например, в Белоруссии заявляет – “Вранье! Я в США был и там у меня бомж деньги на еду клянчил! Разве это высокий уровень жизни?! А вот в Белоруссии у меня брат живет и у него своя вилла, машина “Ягуар” и вообще он чуть ли не миллионер! Так что врет все ваша статистика про то, что в Белоруссии уровень жизни ниже, чем в США!”
Пояснення: В принципі пояснення в даному випадку зайві.
Надійність ознаки: дуже висока
5) Спроба залучення аргументів для спростування або підтвердження тверджень) з області, не є предметом дискусії (линчеванные негри і т. д.)
Пример: Некто скажем в дискуссии о том в какой стране средний уровень жизни выше заявляет “Вот Вы утверждаете, что в США уровень жизни выше, чем в Сомали. А США, между прочим,ядерную бомбу сбросили на Хиросиму и Нагасаки! Там куча людей погибла!” и т.д.
Пояснення: У даному випадку людина не розуміє, що оскільки предметом дискусії є порівняльний рівень життя по країнах, а не те, який імідж має країна, якими методами був досягнутий у ній високий рівень життя і т. д. Тому, хоча його твердження абсолютно правдиво, в рамках наведеної вище дискусії воно абсолютно безглуздо, оскільки жодним чином не спростовує і не підтверджує те, що в США середній рівень життя вище або нижче, ніж в Сомалі.
Надійність ознаки: не дуже висока
Приклад пояснює причини можливу ненадійність: Якщо предмет дискусії не визначено чітко, а це не такий вже рідкісний випадок, то один із співрозмовників просто може вирішити розширити сферу дискусії, навівши аргументи з суміжних і взаємозалежних з темою дискусії інших областей. У подібному випадку такий опонент аж ніяк не буде ідіотом. Ідіотом він буде тільки в тому випадку, якщо тема дискусії була обумовлена досить чітко, а він всупереч цьому буде намагатися протягнути в дискусію аргументи під цю тему не підпадають.
6) Вибіркове застосування даних і логічних міркувань
Приклад: Якщо який-небудь монгол всім доводить, наводячи безліч історичних відомостей, що Чака (засновник держави зулусів в Південній Африці) був кровожерливим дикуном і агресором, але страшенно ображається і відмовляється на підставі не меншої кількості даних та керуючись тією ж логікою, визнати таким же дикуном Чингісхана, демонструючи тим самим вибіркове застосування логіки і прагнення ігнорувати ті дані, які не вписуються в його ідеї.
Пояснення: Власне-пояснення в даному випадку зайві
Надійність ознаки: дуже висока
7) Нерозуміння нерівної цінності різних джерел інформації
Пример: Если человек не понимает, что статья в области физики, опубликованная в журнале СПИД-Инфо, имеет гораздо меньший вес чем статья на ту же тему опубликованная, например, в таких научных журналах как “Nature” или “Physical Review Letters” или что при прочих равных условиях информация, сообщенная новостным агентством “Рейтерс”, пользуется большим доверием, чем информация из такого источника, как все тот же СПИД-Инфо, то это само по себе очень показательно.
Пояснення: Область оцінки авторитетності тих чи інших джерел інформації ще досить мало формалізована, що не скасовує, тим не менш, можливість градації цих джерел за ступенем надійності емпіричним шляхом. В таких областях як наука вже розробляються цілком працездатні методики оцінки авторитетності наукових статей зразок індексу цитованості
Надійність ознаки: досить висока
Приклад пояснює причини можливу ненадійність: Незважаючи на сказане вище, тим не менш, слід зазначити, що відомі випадки, коли серйозна і заслуговує довіри інформація перекочувала в авторитетні видання саме зі сторінок жовтої преси, а в науці деякі теорії, згодом визнані правильними не могли пробитися на сторінки серйозних наукових журналів. Хоча слід зазначити, що в даний час подібні випадки є скоріше рідкісними винятками.
8) Нездатність до логічних міркувань, а також розумію і виправлення логічних помилок в своїх доводах, навіть якщо на них прямо вказується опонентами.
Приклад:
Некто проводит эксперимент на дрессированной собаке. По его команде “Ко мне!” она подбегает к экспериментатору. Затем он ампутирует ей ноги и снова командует “Ко мне!” собака остается неподвижной и на этом основании экспериментатор делает вывод, что органы слуха у собаки находятся на ногах и если ей ампутировать ноги, то собака глохнет.
Или же приведем пример из книги Ивина “Искусство правильно мыслить”
Зазвичай ми застосовуємо логічні закони, не замислюючись про них, нерідко не підозрюючи про їх існування. Але буває, що використання навіть простої схеми стикається з відомими труднощами.
Експерименти, що проводилися психологами з метою зіставлення мислення людей різних культур, наочно показують, що найчастіше причина труднощів у тому, що схема міркування, його форма не виділяється в чистому вигляді. Для вирішення питання про правильність міркування замість цього залучаються які не відносяться до справи змістовні міркування. Зазвичай вони пов'язані з конкретною ситуацією, описуваної в міркуванні.
Вот как описывают ход одного из экспериментов, проводившихся в Африке, М.Коул и С.Скрибнер в книге “Культура и мышление”.
Експериментатор.
Однажды паук пошел на праздничный обед. Но ему сказали, что прежде чем приступить к еде, он должен ответить на один вопрос. Вопрос такой: “Паук и черный олень всегда вместе едят. Паук ест. Ест ли олень?”
Випробуваний. Вони були у лісі?
Експериментатор. Так.
Випробуваний. Вони разом їли?
Експериментатор. Павук і олень завжди разом їдять. Павук їсть. Їсть чи олень?
Випробуваний. Але мене там не було. Як я можу відповісти на таке питання?
Експериментатор. Не можете відповісти? Навіть якщо вас там не було, ви можете відповісти на це питання. (Повторює запитання.)
Випробуваний. Так, так, чорний олень їсть.
Експериментатор. Чому ви говорите. що чорний олень їсть?
Випробуваний. Тому що чорний олень завжди весь день ходить по лісі і їсть зелене листя. Потім він трохи відпочиває і знову встає, щоб поїсти.
Тут очевидна помилка. У випробуваного немає загального уявлення про логічної правильності висновку. Щоб дати відповідь, він прагне спертися на якісь факти, а коли експериментатор відмовляється допомогти йому в пошуках таких фактів, він сам придумує їх.
Ще приклад з цього ж дослідження.
Експериментатор. Якщо Флюмо або Йакпало п'ють сік тростини, староста села сердиться. Флюмо не п'є соку очерету. Йакпало п'є сік тростини. Чи сердиться староста села?
Випробуваний. Люди не сердяться на інших людей.
Експериментатор повторює завдання.
Випробуваний. Староста села в той день не сердився.
Експериментатор. Староста села не сердився? Чому?
Випробуваний. Тому що він не любить Флюмо.
Експериментатор. Він не любить Флюмо? Скажи чому?
Испытуемый. Потому что когда Флюмо пьет сок тростника, это плохо. Поэтому староста деревни сердится, когда Флюмо так делает. А когда Йакпало иногда пьет сок тростника, он ничего плохого не делает людям. Он идет и ложится спать. Поэтому люди на него не сердятся. Но тех, кто напьется сока тростника и начинает драться, – староста не может терпеть их в деревне”.
Випробуваний має на увазі скоріше всього якихось конкретних людей або просто вигадав їх. Першу посилку завдання він відкинув і замінив її іншим твердженням: люди не сердяться на інших людей. Потім він ввів в задачу нові дані, що стосуються поведінки Флюмо і Йакпало. Відповідь випробуваного на експериментальну задачу був неправильний. Але він був результатом цілком логічних міркувань на основі нових посилок.
Для анализа задачи, поставленной в первом эксперименте, переформулируем ее так, чтобы были выявлены логические связи утверждений: “Если ест паук, то ест также олень; если ест олень, то ест и паук; паук ест; следовательно, олень тоже ест”. Здесь три посылки. Вытекает ли из двух из них: “Если ест паук, олень также ест” и “Паук ест” заключение “Олень ест”? Конечно. Рассуждение идет по упоминавшейся уже схеме: “если есть первое, то есть второе; есть первое; значит, есть второе”. Она представляет собой логический закон. Правильность этого рассуждения не зависит, разумеется, от того, происходит ли все в лесу, присутствовал ли при этом испытуемый и т. п.
Несколько сложнее схема, по которой идет рассуждение во второй задаче: “Если Флюмо или Йакпало пьют сок тростника, староста деревни сердится. Флюмо не пьет сок тростника. Йакпало пьет сок тростника. Сердится ли староста деревни?” Отвлекаясь от конкретного содержания, выявляем схему рассуждения: “если есть первое или второе, то есть третье; первого нет, но есть второе; следовательно, есть третье”. Эта схема является логическим законом, н, значит, рассуждение правильно. Схема близка указанной ранее схеме “если есть первое, то есть второе; есть первое; следовательно, есть второе”. Различие только в том, что в качестве “первого” в более сложном рассуждении указываются две альтернативы, одна из которых тут же исключается”
Пояснення: Власне ця ознака є сукупним і фактично включає в себе всі інші ознаки, згадані вище (вони були розглянуті окремо для більшої ясності), а тому є найбільш надійним. Всі безліч логічних помилок, які можна зробити розглянути неможливо, оскільки вони, як і людська дурість, безмежні і тому вище наводиться лише декілька прикладів подібних помилок. В іншому ж застосовуючи цей ознака потрібно просто перевіряти хід міркувань дискутирующего на відповідність логіці.
Надійність ознаки: вкрай висока
Що ще слід пам'ятати, дискутуючи з ідіотом.
Як правило, ідіот вважає, що переміг у дискусії, якщо ви першим перестаєте з ним дискутувати, тобто відповідати на його ідіотські висловлювання і спростовувати їх. А ви таки з великою ймовірністю перестанете робити це першим в силу закону Шапіро, скромно названого мною в честь мене. І цей закон говорить, що 'вислів ідіотського затвердження вимагає значно менше зусиль, ніж його послідовне і обґрунтоване спростування і більш того, іноді це спростування взагалі неможливо'. Щоб зрозуміти, чому це так слід звернутися до знаменитого 'Чайника Рассела'. У 1952 році Рассел писав:
'Якщо я припущу, що між Землею і Марсом навколо Сонця по еліптичній орбіті літає порцеляновий чайник, ніхто не зможе спростувати моє твердження, особливо якщо я акуратно додам, що чайник настільки малий, що не видно навіть самими найпотужнішими телескопами'
Ви уявляєте, яких зусиль вимагає спростування твердження і що на сучасному рівні технічного розвитку дане спростування взагалі неможливо здійснити?
І навіть у тих випадках, коли спростування можливо, воно вимагає незрівнянно жахливих зусиль у порівнянні із зусиллями необхідними для здійснення ідіотського висловлювання, яке потрібно спростувати. Тому варіант, що ви просто фізично не зможете спростувати висловлювання свого опонента-ідіота і змушені будете припинити дискусію дуже навіть можливий.
І вам абсолютно не допоможе, якщо ви вирішите вимагати від опонента-ідіота, щоб він сам довів істинність свого бредового затвердження т. к. він елементарно на доказ своєї безглуздої затвердження призведе настільки ж маячні міркування і докази, а це в свою чергу означає, що вам доведеться спростовувати їх. І це вже не кажучи про те, що ідіот з легкістю може скористатися методом, згаданим мною у другому ознаці ідіотизму тобто постійним повторенням (іноді злегка видозміненим) своїх вже спростованих тверджень.
Виходячи з цього, ідіот згідно своїм критеріям перемоги завжди візьме над вами гору в дискусії. А тому чи не краще виявивши ідіота з допомогою наведених мною вище ознак одразу ж послати його куди подалі? Так ви заощадите багато часу і сил.
Автор — Максим Шапіро
