Не єдиними «Ну, постривай!» або «Простоквашино» запам'яталася нам радянська мультиплікація. І якщо вам здається, що сучасні діти люблять ну дуже дивні мультики, згадаймо дещо з свого дитинства. Так, там є таке, що зрозуміти важко і забути неможливо.
Деколи внутрішній світ режисерів настільки глибока, що мимоволі задаєшся питанням: «А що у творців з головою?» Придумати таке!
Що вже там, дивлячись ці мультфільми зараз – відчуваєш, як свідомість розширюється, відкриваються досі небачені образи і смисли. Психоделічні ефекти досягаються і без застосування всяких там речовин. Це саме той випадок!
Звичайно, в нашу добірку увійшла лише мала частина дивних, але чудових мультфільмів радянського спадщини. Однак це привід згадати свої улюблені і знову їх переглянути.
1. «Халіф Лелека».
Мультфільм 1981 року, знятий за однойменною казкою Вільгельма Гауфа. Що тут скажеш, досі страшно! Ну згадуйте: похмура безвихідь буття лелекою і це страшне слово «Мутабор»...
2. «Ух ти, мовець риба».
Основна мораль творіння кіностудії «Арменфільм»: «Роби добро і кидай його у воду! Воно не пропаде, добром повернеться!». І не важливо, що настільки світла думка подана в такому незвичайному вигляді.
Звичайно, тут варто згадати й інші роботи режисера Роберта Саакянца: «У синьому морі, у білій піні», «Хто розповість небилицю?» або «ти Бач, Масляна!»
3. «Крила, ноги і хвости».
Одного разу зустрілися страус і гриф... Мінімум слів і справжній психоделічний свято від режисера Олександра Татарського («Пластилінова ворона», «Падав торішній сніг» і «Слідство ведуть колобки»).
Якщо коротко: у кожного в цьому світі свої унікальні здібності. Ось ними і користуйтеся.
4. «Падав торішній сніг».
Пішов мужик в ліс за ялинкою до Нового року, дружина послала... Що тут такого? А адже можна переглядати знову і знову. Замало буде!
Закадровий голос спочатку повинен був належати Лії Ахеджакової, але в підсумку обидві ролі — мужика і казкаря — віддали Станіславу Садальському.
5. «Їжачок у тумані».
Режисер Юрій Норштейн створив особливу казку. Мабуть, ніхто інший так би не зміг. Майже монохромна картинка вражає загадковістю, навіть містичністю. Дивишся вже дорослим... і зависаєш... І що дивно, «Їжачок в тумані» визнаний кращим з коли-небудь створених дитячих (!) мультфільмів.
Сюжет містить безліч паралелей і алегорій. Настільки багато, що деяким глядачам навіть виглядають переходи в паралельні світи, а в появі Білого Коня якесь божественне послання.
6. «Медвежуть».
Отже, ведмідь спить, йому сняться дивні сни. Навіть не те щоб дивовижні... Скажімо так: Фрейд з Юнгом були б у захваті.
Персонажів снів ведмедики об'єднує одне — всі вони отримали те, що хотіли, але краще нікому не стало.
7. «Келі».
Чукотская казка про викрадення двох дівчаток. «Келі» — дебютна робота Михайла Алдашина, яку зрозуміти складно, якщо взагалі можливо. Деякі стверджують, що якщо подивитися інші роботи автора, все стане на місця.
Якщо сказати лаконічно: страшно і дивно.
8. «Скриня».
«В дірочку, то в щілини, то в дивне отверстьице для маленьких жучків»... Історія про те, як можна ускладнити на рівному місці рішення найпростішої задачі.
9. «Чудовисько».
Абсолютно невинне чудовисько живе в комунальній квартирі, і факт такого сусідства не всім по душі... А взагалі мультфільм про терпимість і толерантність.
10. «32 грудня».
Мультфільм в жанрі мюзиклу. Діду Морозу, провідному поїзд в Новий рік, перегороджує шлях сумна кінь, в яку перетворилася героїня, посварившись з чоловіком. Так, за японським гороскопом вона народилася у рік коня. А чоловік став мавпою по причині того ж гороскопу. А ще тут співають продукти, кіт і пурхаючий дух качки.
Мораль: не сваріться, з-за дрібниць тим більше. А то всяке може статися...
11. «Скринька з секретом».
Яскравий мультфільм з анімацією в стилі Yellow Submarine. Від цієї музичної фантазії на тему казки Ст. Одоєвського «Містечко в табакерці» моторошно досі.
Виникає тільки одне питання: як цей мультфільм взагалі міг з'явитися в 1976-му році?
12. «Зліва направо».
Собачка зразка 1989 року чогось хотіла. Але після різних абсурдних експериментів вона отримала... Одним словом, те й отримала.
Психоделік Івана Максимова, про який складно написати. Деякі на просторах рунета сумніваються, що це творіння створено в здоровому глузді. Звичайно ж, образити художника може кожен. Може бути, все простіше: мислення автора настільки глибоко, що більшості не дотягнутися.
