День Володимирської ікони Божої Матері святкується 3 червня.
За легендою, цю чудотворну ікону написав апостол і євангеліст Лука на дошці столу, за яким трапезничало святе сімейство — Ісус Христос, Діва Марія і святий праведний Йосиф Обручник. Авторство євангеліста історики розуміють в тому сенсі, що святиня є списком з ікони, написаної колись святим апостолом.
Церква встановила святкування цього образу тричі на рік: 3 червня (за новим стилем) — в пам'ять порятунку Москви від кримського хана Махмет-Гірея, 23 червня — в пам'ять про визволення Русі від ординського хана Ахмата в 1480 році і 8 вересня — спогад про порятунок Першопрестольній від нашестя Тамерлана в 1395 році.
На початку 12 століття чудотворний образ був привезений з Візантії в подарунок Юрію Долгорукому від Константинопольського Патріарха.
Спочатку ікона перебувала в жіночому Богородичному монастирі під Києвом. Князь Андрій Боголюбський, син Юрія Долгорукова, проживав у Боголюбово і мріяв побудувати град такої величини і слави, який буде дорівнює Константинополя і Києва. Таким містом він бачив Володимир. Для великого граду потрібна була і велика святиня.
Князь особисто прибув до Богородичний монастир за чудотворним образом і повіз його спочатку в Боголюбово. Але, за легендою, коні раптом самі стали як укопані, вказавши місце, де ікона повинна залишитися. Князь побачив у цьому Божий Промисел і побудував тут головний храм Володимира — Успенський собор. Там і перебувала древня ікона, яка стала іменуватися Володимирській.
В 1395 році, під час навали хана Тамерлана, ікона була перевезена до Москви. На місці, де жителі Москви і князь зустріли Богородицю, був зведений Стрітенський монастир. Всю ніч перед чудотворним образом слізно молився московський князь Василь I, благаючи Пресвяту Богородицю про порятунок від ворожих полчищ. Молитви були почуті: на наступний день війська ворога пішли, так і не потрапивши до Москви. Вражені цим чудом москвичі відмовилися повернути ікону під Володимир, і встановили її в Успенському соборі в Кремлі.
Ще двічі чудотворний образ рятував Русь від ворога: від ординського хана Ахмата в 1480 році і від кримського хана Махмет-Гірея в 1521 році. Володимирська ікона була безліч інших чудес: зцілень, позбавлення від бід і неврожаю, дарування дітей і розуміння Божої волі. З чудотворного образу писали безліч списків, які розходилися по всій країні і теж виявляли чудеса по молитвам і вірі.
У 1917 році, за кілька тижнів до початку революції, перед Володимирській іконою відбулося обрання Патріарха Тихона. Богоборча влада вилучила святиню з храму, зняла дорогоцінний оклад і помістила в Третьяковську галерею. І донині Володимирська ікона Божої Матері перебуває в храмі святителя Миколая в Толмачах при Третьяковці.
У страшну зиму 1941 року, коли німецькі війська впритул підійшли до столиці, москвичі денно і нощно благали Заступницю перед Її чудотворним образом про порятунок. Є переказ, що і Сталін сам кілька разів приїжджав просити Богородицю про допомогу перед древньою іконою, а потім розпорядився занурити образ в літак, і облетіти навколо столиці. Кажуть, що саме після цього «хрещеного літа» наші війська змогли відкинути загарбників від Москви.
Перед іконою Пресвятої Богородиці «Володимирська» моляться про позбавлення від ворожих навал і особистих недругів, про порятунок від єресей і розколів, про зміцнення у вірі, про зцілення. Але кожна людина може звернутися перед цією іконою до Божої Матері зі своєю молитвою. І кожному буде дано по його вірі.
Молитва до Божої Матері перед іконою, іменованої «Володимирська»
Про Всемилостивая Пані Богородице, Царице Небесна, Всемощная Заступниці, непостидное наша Надія! Благодаряще Тя про всіх великих благодіяння, в роди родів людем російським Тобі від колишніх, перед пречистим образом Твоїм молимо Тебе: збережи град сей (або: весь край, або: святу обитель цю) і предстоящия раби Твоя і всю землю Руську від голоду, губительства, трясіння землі, потопу, вогню, меча, нашестя чужоплемінних і междоусобныя лайки.
Збережи і спаси, Господи, Великаго Пана й Отця нашого Кирила, Святейшаго Патріарха Московського і всієї Русі, і Пана нашого (ім'я річок), Преосвященнейшаго єпископа (або: архієпископа, або: митрополита) (титул), і вся Преосвященныя митрополити, архієпископи і єпископи православныя.
Даждь їм Російську Церкву добре управити, верныя вівці Христові негиблемы дотримати. Пом'яни, Владичице, і весь священичий і чернечий чин, зігрій їхні серця ревностию Бозі і гідно звання свого ходити коегождо зміцни.
Спаси, Господи, і помилуй і вся раби Твоя і даруй нам шлях земнаго терену без пороку преити. Утверди нас у вірі Христовій і в старанності до Православней Церкви, вклади до серця наша дух страху Божого, дух благочестя, дух смирення, в напастех терпіння нам подай, у мирі — стриманість, любов до ближніх, до ворогом всепрощення, в добрих делех успіх.
Визволи нас від усякого спокуси і від окамененнаго нечувствия, в страшний день Суду уподоб нас клопотанням Твоїм статі по правиці Сина Твого, Христа Бога нашого. Йому ж належить всяка слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
За матеріалами: священик Антоній Русакевич
