Коли все йде не так і валиться з рук, може, справа зовсім не у зовнішніх обставинах і варто заглянути вглиб себе?
Часто, йдучи по шляху свого життя, ми відверто відчуваємо незручність, дискомфорт, внутрішні переживання, але списуємо їх на погоду, начальство, тиск тощо. А це Всесвіт з усією силою сигналить про те, що пора зупинитися, озирнутися, проаналізувати й змінити маршрут.
Сигнали збитого маршруту:
- Часто забуваєш або втрачаєш речі.
Начебто йшов в руках з предметом покласти на законне місце, а в результаті на цьому місці предмета і не виявилося. Кладеш що в такі місця, де речам не місце: ковбасу в хлібницю, пульт від телевізора/кондиціонера в сумку замість телефону та інше.
Так Всесвіт тобі показує, що ти схожий на ці самі предмети, які не на своєму місці. Пора заземлитися і зосередитися, бо немає ресурсу рухатися по наміченому шляху і до намічених цілей.
- Навколо тебе постійно безлад, хоч ти і убираешься мало не цілими днями.
Так Всесвіт показує, що ти не бажаєш помічати реального того, що відбувається, не працюєш над минулим, яке постійно тягнеш за собою, не розумієте елементарних речей і помилок. Намагаєшся очиститися зовні від того, що забруднює тебе внутрішньо.
- Речі та предмети в твоїх руках перетворюються в мотлох: ламаються, псуються, припиняють функціонувати.
Так Всесвіт дає зрозуміти, що ти дієш неробочими методами, сам собі блокуєш успіх і можливості досягати більшого. Сам собі ламаєш приготовані життям сюрпризи, тому що бажаєш все контролювати і підпорядкувати тим правилам роботи, які придумані в твоїй голові.
- Постійні удари про все підряд, зачіпання кутів, спотикання на рівному місці.
Це про те, що ти скачеш вперед паровоза, не вмієш спокійно і в потрібному ритмі покроково йти по своєму шляху. Тобі так і хочеться проскакати до чого-то скоріше, всіх підігнати і поквапити, щоб досягти вже того, чого дуже хочеться. Саме в такому поспіху людина не встигає послухати інтуїцію, почуття і відчуття, пропускаючи можливості і справжні подарунки.
- Тепер ти частенько або навіть постійно всюди запізнюєшся, хоч і виходиш за три години до.
Всесвіт хоче, щоб ти повернувся в потік життя і припинив втрачати лік часу, думаючи, що десь там було добре або де-то там буде добре, не поважаючи тут і зараз. Синхронність з життям завжди про те, що ти скрізь все встигаєш, навіть виходячи на годину пізніше. Якщо ж запізнюєшся – синхронність збилася, тебе ковбасить поза часом, як воду в склянці який трясеться поїзда.
- Частий відвідувач аптек та лікарів і постійна боротьба з однією хворобою, то з іншого напастю.
Таке часто Всесвіт дає тим, хто занадто багато на себе звалив, не відпочиває і не береже себе, або виконує чужі мрії та рішення, беручи за свої.
- Нічого не доробляється до кінця, тому що натхнення вистачає на якийсь клаптик часу.
Начебто берешся з таким завзяттям за чергову справу або мрію, а потім, бац, ніби сіла батарейка. І ніяк не вдається намацати прилив енергії.
Натхнення – від слова вдих. Всесвіт дуже просить тебе зайнятися душевним спокоєм і відшукати ту саму свою батарейку у вигляді мотивації, яка чомусь залишилася в стороні. Можливо, це нове хобі, зміна місця проживання, ритму життя і т. д. А може і взагалі усвідомлення, що треба міняти справу.
- Прокидаєшся з ранку вже в стресі і тривозі, з поганим настроєм і сумними очима.
Всесвіт хоче, щоб ти йшов за маршрутом свого життя бадьорим, щасливим, легким і енергійним. Раз вже ранок виглядає ось так квело і мляво, пора проводити ревізію того, де ти так расходуешься і залишаєш всі соки життя.
- Стало нудно від всього підряд, а завзятий сміх останній раз звучали в минулому столітті.
Самий мій нелюбимий сигнал. Це про те, що ти не користуєшся самим собою і живеш або подстроенным під домашніх, партнера, обставини і сумні усвідомлення, що життя нічого доброго з себе не представляє.
Час придумати, як наповнити життя фарбами, урізноманітнити звичний день бабака, порадувати себе чим-небудь, змінити те, від чого давно нудить. Бо такий стан має властивість проникати в людини, вплітатися у маршрут його життя і перенастроювати навігатор так, що попередні 8 пунктів стануть постійними супутниками у дорозі. Тільки шлях цей буде не в прекрасну і щасливе точку Б, а в безпросвітну тугу.
За матеріалами: Просто Лю
