Здається, що навіть слово страшно вимовляти, проте люди в сучасному світі нерідко проклинають одне одного. Водія, який підрізав, нерозторопну продавчиню, начальника, який затиснув премію. У декого прокльони злітають з язика набагато частіше за добрі слова.
Чи відповідатимуть вони за це? Треба розуміти, що головною відповіддю завжди є те, в якому стані ми живемо. Жити в постійному негативі у світі, де всі роблять не те й не так і начебто спеціально псують вам життя - що це, як не покарання? Спробуйте змінити стиль спілкування зі світом, стати більш стриманим і доброзичливим. Може, що-небудь зміниться?
Прокляття бувають родові, родинні, сімейні, лягають або на одну людину, або на кілька поколінь. Треба розуміти, що просто так проклясти, і тим більше рід, не можна. Хіба мало кому що спало на думку, хто з ким посварився або кому позаздрив. Розбирайтеся із собою, як то кажуть.
Щоб прокляття лягло і зберегло свою руйнівну дію, необхідно, щоб пролилася кров і людина скоїла злочин проти іншої людини або її близьких. І їй його не пробачили.
Якщо людина понесла покарання за чинним законом, але хтось вирішив, що їй мало, і прокляв навздогін, прокляття теж не ляже. Так, торкнеться... А в нас зараз люди намагаються відмазатися від злочинів, багаті наймають дорогих адвокатів, купують суди. Не розуміючи, що коли за потерпілого нікому заступитися, за нього заступається Бог.
Історично люди проклинали за вбивство і доведення до смерті. За злочини проти честі сім'ї, наклеп, за яким послідувало покарання або вигнання людини. Наприклад, хлопець просватав гідну дівчину, а потім від неї відмовився. Або в селі щось вкрали, знайшовся лжесвідок і вказав на невинного. Невинному тепер у цьому селі не жити. Це вважалося підставою для прокляття.
Сила прокляття оцінюється за тяжкістю злочину і тяжкістю наслідків. Але також, на жаль, залежить від суті сказаного і напряму агресії. Якщо дружина чоловіка за загул прокляла, то, можливо, вип'ється мужик, а потім із горя повіситься. Але якщо в злості прокляла "і всю кров його погану", а в неї від нього діти, особливо син, то піде прокляття по роду, руйнуватиме життя, поки не зупиниться.
Бережіться себе і... своїх близьких
Найстрашніші прокляття - "на свою кров", тобто на близьких людей, рідних, родичів, дітей. Але вони ж і найпоширеніші. Чужа людина, що має підставу, часом стільки не забажає, скільки близька в гніві. Часто зустрічаю випадки, коли мати проклинає доньку. "Та щоб у тебе нічого не було, щоб тебе чоловік кинув!" А в основі заздрість щастю й молодості доньки, претензії, образи. Якщо донька все це чує і переживає, то майже завжди спрацьовує.
Якщо хтось вас проклинає, треба відповісти: "Бог тобі суддя", різко повернутися і швидко піти, щоб не чути цього і не бачити.
За спиною проклясти можна, але тільки якщо є вагомі підстави. А так прокляття найсильніше впливає на того, хто його чує (знову полум'яний привіт любителям проклинати на дорогах).
Тут ще треба сказати, що є прокляття-ритуали, а є побутові. Ритуали робляться "за законом" людьми з магічними здібностями - і просто так вони їх робити не візьмуться. Тільки якщо є докази несправедливості та жорстокості - і іншого способу покарати кривдника немає. У магічному світі свої усталені порядки. Найчастіше ж ми зустрічаємося з побутовими прокльонами (який вигляд вони мають, я вже описала), і наслідки там б'ють по обох сторонах. Потрібно дуже добре контролювати свої емоції та мову, щоб такого не допустити.
А ще є така принадність, як самонаведені прокляття. Коли людина сама собі ворог, коли в неї з язика раз у раз зривається, яка ж вона погана, невдаха, нещасна, ну і пророцтво собі невдач ("знову не вийде", "кому я така потрібна" і т. д.). Багато хто знає, що цього робити не можна, але робить. Запитують, як тримати себе в руках, і тут же виправдовуються - "але я ж така запальна, гаряча". Якщо так думати, то так все й залишиться. А так... нитку собі червону зав'яжіть на зап'ясті й дивіться на неї щоразу, коли слово готове зірватися з язика. Якщо сказали, зробіть крок назад, подумки прокрутіть у голові слова і поверніть їх - або випишіть на папір і викиньте. Але все одно вчіться себе контролювати. Інакше накликаєте біду.
А найсильніші самонаведені прокляття трапляються на почутті провини, соромі та жаху від скоєного. Я працювала з багатьма жінками, хто звинувачував і проклинав себе в чиїйсь смерті, зроблених по молодості абортах, інших страшних речах. Бувало, що справді все так: загинула дитина, мати не встежила. Як із цим жити? Ось нещасна жінка й зав'язує на собі смертний вузол, запускає процеси саморуйнування, які призводять до хвороб. Час іде, а вона ні жити не може, ні дихати, ні радіти. Але бувало й так, що ніякої провини немає, а є, припустімо, звинувачення родичів, самозвинувачення. Багато людей не змогли пробачити собі ранній відхід батьків. Усе життя несуть на собі цей хрест. Таким людям потрібна професійна допомога психотерапевта - і добре б духівника.
Відпрацюй або зупини
Вважається, що зняти прокляття не можна, його можна тільки відпрацювати або зупинити. Хоча є люди, які кажуть, що знімають прокляття. Але тут треба розуміти суть магії. Будь-який вплив ззовні - це послана енергія плюс наслідки від неї. Люди своїми вчинками можуть або погіршувати ситуацію, діючи згідно з посилом, або відмовляються чинити так, як вимагає їхня натура, і що суперечить моральному закону.
Буває, що сила самого прокляття була так собі, невелика, натомість у самих членів роду повно грішків за душею - ось вони й повторюють у тому чи іншому вигляді злочин свого предка. І накручується прокляття на прокляття, біль на біль.
Кинув дід бабусю із сімома ротами в голодний час, втік через боягузтво в місто. Бабуся вижила, дітей підняла, але залишилася на нього в чорній, лютій образі. А сини пішли в батька. Один недолугий, інший гуляє, третій у в'язницю загримів через малолітство. У дочок теж так собі життя склалося. Онуки... Ось прийшла до мене на консультацію жінка з приводу того самого онука. Хлопець не вчиться, не працює, проте одружився, дитину народили, а він утік. Матері соромно, мати онука любить, а невістка не дає бачитися, ображена. От вона ходила знімати прокляття, великі гроші віддала. Не допомогло. Прийшла до мене.
А що там знімати? Хіба зміниться людина відразу, якщо це натура, кров, характер плюс виховання, за якого єдиному синочкові все пробачалося й дозволялося, ніхто з нього до певного моменту нічого не вимагав. Зняти можна тільки те, що накладено, але не лягло, не вросло ще в людину "до кісток", і то не все. А людину змінює тільки життя, психотерапія (частково) або вона сама - під впливом випробувань, досвіду і своєї віри. Магія над цим не владна.
За матеріалами: Олена Шубіна, спеціально для "Ліліт"
