В одном закрытом женском сообществе есть выражение — “белое пальто”. Это значит, что пришел кто-то, посмотрел на все сверху и сказал: “Копошитесь? Ну-ну. Не испытываете оргазма, не каждый день моете унитаз, транжирите деньги, попадаете в зависимость от партнера? Ну-ну. Я не знаю таких проблем. Я справляюсь,а вы нет. Я в белом пальто”. (Это, по-моему, перефраз из анекдота – и вот все в говне, и тут выхожу я — в белом фраке…)
...І ось виходить хтось, в белом пальто. Ти у цього когось закохуєшся або дружишься з ним. І процес пішов.
Спочатку ти захоплюється його пальтом (вибачте).
Там два вищих, світське життя, вроджена грамотність, членство, лауреатство, успішний бізнес, і завжди чиста взуття. І манікюр, так.
Ну, не у нього одного, але саме в нього воно якось по особливому виблискує.
Потім виникає якась сфера життя, або декілька областей, в якій ти часто, але майже зовсім непомітно відчуваєш себе ніяково. При ньому.
Легке відчуття,що ти насплетничал, хоча розповідав тільки про себе, що ти злегка лоханувся, хоча незрозуміло в чому, що ти трохи не сдюжил, але він підхопив і витягнув...Він тебе щиро любить, і як завжди допомагає, і як завжди вчасно уважний, і він ніколи не сяде на торт в коробці, і нагодує смачним і гарячим, і ніколи не скаржиться, і ніколи....
В якийсь момент ти смутно підозрюєш, що в нього такий чистий унітаз, тому що він не какає. На відміну від тебе.
Если это твой муж или твоя жена, тебе обеспечена – в первые годы вашего союза- гордость за него перед всеми, потому что он лучший. Потом незаметно и неумолимо она сменяется на раздражение и досаду. Потом – на агрессию и гнев.
Ти все глибше увязаешь в своїй недосконалості, але твої сплески і взбрыки тобі лагідно і терпляче відповідають, тому що, раз він тебе вибрав, зрозуміло ж їжаку, що він буде нести цей хрест до кінця.
Она опаздывает – впервые в жизни – встретить тебя в аэропорту – и ты вдруг чувствуешь невероятное облегчение: неужели она что-то не предусмотрела, вляпалась в пробку и стоит там, как простые смертные? Но, оказалось, нет: “масик, ты мне написал, что выйдешь из левого крыла, а сам вышел из правого, я пока добежала… извини, не волнуйся, прости, я…
В якийсь момент ти несподівано і з жахом уявляєш, що душиш її, душиш... А не за що.
У неї все виходить так гарно, що просто диву даєшся, і потім раптом розумієш, що втомився, випустіть мене звідси, я пішов до Ленке, у неї пів немыт, але вона так по-справжньому регоче, розхлюпуючи чай, або намагається мене штовхнути, коли злиться, істеричка і нечепура, що я в ній знайшов, назад не можу, ні за що, не хочу більше, я ту боюся і її біле пальто теж, я її перестав хотіти, у мене не стоїть...
І мама не розуміє, а я їй не можу пояснити: мама, у мене MBA і успішний бізнес, але я відчував себе невдахою кожен раз, коли моя колишня дружина просто відповідала на чийсь телефонний дзвінок...Я чомусь відчував втому, заздрість, роздратування і безпорадність....Мама, вона завжди виявляється права, мама, і це, виявляється, так страшно...
Эх. Терапевт-женщина при встрече с такой клиенткой обязательно смотрится в зеркало- не выбилась ли прядка. На всякий случай – сложно не заметить безупречность той, от которой из вполне счастливого, образцового брака сбежал муж…. к такой …”совсем никакой”… Терапевт-мужчина поправляет галстук и коврик у двери.
Еще рано произносить слово “кастрация”, а все остальные слова так и вообще -только через год. Можно осторожно произнести слово “конкуренция”, но не поверит, она ведь так старалась, чтобы в семье именно он был главный….
Она не бросит терапию: она отличница, не пропускает сеансы, не болеет и не путает расписание. И тот первый раз, когда она опоздает на целых 10 минут (месяцев через 8) – обрадует терапевта очень сильно, особенно когда выяснится, что она застряла в пробке, как простые смертные, которые без белых польт.
...Значить, вже зовсім скоро можна буде поговорити про сором і агресію, а поки...поки поправити вибилося прядку і відкрити двері.
Тот, кто в белом пальто, незаметно для себя самого конкурирует с партнером, хотя вроде бы договаривались не на соревнование, а на любовь, дружбу или взаимовыгодное сотрудничество. Партнер “белого пальта” все время проигрывает, если вся его жизнь до этой встречи не строилась по принципу- быть готовым ко всему и всех победить. Если же строилась, то поначалу получается отличный успешный альянс, в котором спустя время один на минуту скидывает белое пальто…чтобы поболеть или пережить неудачу…а второй ему этого не прощает, впрочем и он сам себе — тоже.
