Ми стояли з моїм чоловіком в кафе і пили каву. Чоловік був молодий і красивий, і я його любила. На мені було старе пальто, яке псувало мені життя. Я мучилася комплексом неповноцінності і ненавиділа це пальто, яке не гріло, а тільки уродовало мене. Кафе було дешевим, а каву несмачною. І я мріяла, що коли-небудь ми будемо пити хороший кави у гарному ресторані, і я буду модно одягнена. А чоловік дивився на мене сяючими очима, він мене любив і не знав, про що я сумую.
...Він помер молодим, а я залишилася. І в моєму житті було потім багато різних кафе і каву, і багато модних пальто. А його не було. Я дуже часто згадую цей епізод, коли у мене все було, а я про це не знала.
