Моей бывшей начальнице, умнейшей красивейшей женщине, исполнялось 35 лет. Поздравления, тосты, подарки, с виду все было хорошо. Но вдруг, когда поток поздравлений почти иссяк, случилось страшное. В образовавшуюся пустоту вклинился ехидный голосок, который все испортил. Он сказал: – Аллочка!
Від усієї душі бажаю тобі якнайшвидше народити дитинку, і знайти йому тата, у всьому іншому ти вже відбулася, ось тільки одне залишилося тобі для повноцінного щастя.
Стіл ахнув. Повисла незручна тиша.Всі погляди зосередилися на начальниці.
Подлянка хороша, но и Алла Петровна была не пальцем делана. Через такие чиновничьи мясорубки прошла, в таком аду побывала, что спуску не даст никому. Реагирует моментально, нервы – канаты. На ее лице не дрогнул ни один мускул. Едва заметным движением Алла Петровна сделала блок в районе солнечного сплетения и парировала: – А рожать-то от кого! Посмотрите кругом! Не могу вот себе найти!
Жінки закивали головами. Осідлали звичну тему – дійсно, мужики жахливі козли, а ми страждаємо від них. Чоловіки шкодували жінок і трохи пишалися в душі – це ж треба, як дружинам пощастило. А могло б і не вистачити. Мене. Жінок навколо багато, а я у мами один. Всім полегшало. Хтось тихо сказав: ну, будемо! Келихи знову потягнулися до центру столу. – За тебе, Аллочка.
Я застигла з виделкою в руці і шматком оселедця в роті. Задумалася. Алла Петрівна – залізна жінка. За словом в кишеню не полізе, проковтне – не подавиться. Але і вона вважала за краще не зв'язуватися, не класти кривдницю на лопатки, а просто м'яко і спритно відвела удар, ставши в позу жертви. Заперечувати не зважилася. Чому? Сама сумнівається?
Общественное мнение приучило нас к тому, что женщина – жертва, и должна страдать. Шлюха должна страдать потому, что она шлюха (без вариантов). Порядочная и добродетельная мать должна в муках умирать при родах. А всем остальным подойдет какая-нибудь другая причина страданий, вроде той, что все мужики козлы.
Якщо подумати, їм, чоловікам, і не залишається іншого виходу, ніж бути козлами в наших очах. Їм просто не залишають вибору. Вони зазвичай грають білими, а, отже, вони й винні. Жінка ж розігрує партію в піддавки, спритно спихаючи з себе відповідальність за зроблений вибір.
Наші люди люблять відшукувати жіноче нещастя там, де його немає, і тикати в нього жінку носом, як обгаженного кошеня. Я знаю дуже мало жінок, буквально одиниці, які вирішили розірвати це порочне коло.
Одинокая женщина – совершенно не важно, сколько ей лет,19 или 53, считается «засидевшейся». Причем авторитетное мнение может принадлежать как гопоте в подворотне, так и какому-нибудь уважаемому человеку, лауреату Букера. Ясное дело, она жертва. Не может найти себе, потому что мужиков на всех не хватает. Одни козлы кругом.
Тепер припустимо, що жінка заміжня і народила. Ясна річ, що це нудна, втратила колишню форму квочка. На порядку денному – проноси, вітрянка, нежить. Найкращі роки пройшли безразвратно. В голові – протухлі вчорашні щі. На сраці – місячний пейзаж з целюліту. Жертва! Жертва якогось козла, який все життя занапастив.
Имеет любовника – жертва гнусного обмана. Разведена – жертва предательства. «Насосала» – жертва капитализма. Женщины так привыкли быть жертвами, что не решаются пикнуть поперек, сказав – это мой выбор! Не смейте его осуждать!
Вистачить піддавків, сьогодні я граю білими. Я роблю перший хід. Встаю з пози рак. Викидаю книжку: 10 способів залучити, утримати та догодити чоловіка. І більше не приміряю на себе маски нещасної і скривдженої «козлами». Поза жертви – не для мене!
Автор — Morena Morana
