Спочатку ти думаєш: "Сволота, як же ти міг?! Навіщо ти взагалі з'явився в моєму житті? Хто тебе кликав? Хто просив зруйнувати все, до чого я звикла, зокрема й мене саму?". Ти ненавидиш його всім серцем і проклинаєш усіма доступними розуму словами. Ти викидаєш його речі і миєш після його відходу підлогу. "Не повертайся! Ніколи не здумай повертатися!" - думаєш ти і щохвилини дивишся на телефон. Ти ненавидиш його за те, що любиш, а ще більше - за те, що він не любить тебе. Ти ненавидиш себе, бо завжди це знала, але не хотіла в це вірити. Ти знала, що через біль і через "не можу" стосунки треба будувати.
І ти будувала... З одним, з іншим, з третім... І щоразу він казав: "Я не можу дати тобі те, що ти хочеш".... Або не говорив, а тихо звалював... До іншої жінки або в інше життя.
І тільки зараз нарешті у твоєму серці немає ненависті. Ти більше не злишся. Ти вдячна. Ти щиро і глибоко вдячна кожному з них за те, що він не зайняв місце, яке спочатку належало не йому. У той час, коли ти була сліпа до світу і глуха до себе, кожен з твоїх чоловіків, що не відбулися, вів тебе до Твого Єдиного.
Вони показували своєю нелюбов'ю, що ти сама не любиш себе. Причіпками і претензіями вони вчили тебе приймати себе безумовно. Тим, що вони сумнівалися в тобі, вони змушували тебе вірити в себе. Не даючи підтримки і опори, вони вчили тебе бути самостійною. Вбиваючи твою самооцінку, вони вчили тебе шукати центр у собі. Знецінюючи твої справи і досягнення, вони вчили тебе за жодних обставин не втрачати важливе для себе. Не плануючи з тобою спільного майбутнього, вони змушували тебе займатися своїм власним майбутнім.
І сьогодні ти вдячна їм. Від щирого серця. За те, що їх немає поруч. Що вони були мудрішими й чутливішими за тебе і не взяли те, що їм не було призначено. Самі чи допомогли обставини, але не сталося. І, о, Боже, добре, що не сталося. Іграшки після гри слід повертати на свої місця, особливо, якщо вони чужі.
.... А десь ближче до кінця стелажів з іграшками чекає справжнє, живе і трепетне. Треба тільки мати сили та сміливість дійти.
З любов'ю, Лілія Ахремчик,
тренер, психолог, коуч
