Найбільше відкриття – те, що втримати щось або когось можна, лише відпустивши. Ось такий парадокс.
Головне – зробити це в своїй голові. Відпустити по-справжньому. Дати чогось статися незалежно від твого упертого бажання. Дати кому-небудь право вчинити так, як він хоче і вважає за потрібне. Внутрішньо прийняти і погодитися. І продовжити жити своїм життям.
Колись давно у Кастанеди я прочитала: "Не прив'язуйся ні до кого і ні до чого". Зрозуміти не могла, як це? І для чого? Адже це так здорово – мати прихильність. Як без неї? І тільки зараз зрозуміла: так ти можеш бути вільним. Дуже часто прихильність стає залежністю. А з нею ти втрачаєш себе. Про це залежно взагалі: від сигарет, від спиртного, від ігор, від людини. Коли жити і дихати без цього не можеш.Тому все треба вміти відпустити. Щоб бути собою справжнім.
Надати всьому право вільної волі. Не "ну і нехай!" і "зло ворогам!", а спокійна, впевнена переконаність у тому, що з тим або без того, чим або ким ти дуже-дуже потребував, ти все одно будеш в порядку.
Важливо не прив'язуватись до результату. Тому що ніхто не зобов'язаний погоджуватися з тобою. Що яким би поганим, нерозумним і недоречним тобі не здавався чийсь вибір, це всього лише твоя оцінка. Це твоє небажання надати іншій право на свою думку, своє почуття і свою дію. Ти не зобов'язаний бути поруч з цією дією. Але ти й не повинен брати на себе відповідальність змінити цю думку або пояснити, як невірно це почуття.
Єдине, що ти можеш змінити, – це продовжити жити своїм життям. Ось це ти точно зобов'язаний робити.
