Це нелегко.
Багато хто намагався. Багатьом не вдалося.
Слабкі нехай навіть не намагаються, тому що для цього потрібно більше сили, ніж ти думаєш, більше терпіння, більше завзяття, більше рішучості. Це вимагає невпинної любові, яку важко перемогти.
Тому що жінка, яка побувала в пеклі, буде відштовхувати тебе. Вона буде перевіряти тебе, щоб дізнатися, з чого ти зроблений, чи є у тебе те, що може приборкати її бурю. Тому що вона непередбачувана — іноді ураган,сила природи, рухома її стражданнями, а іноді літній дощ — спокійний і освіжаючий.
Коли вона — такий дощ, і ллє мовчазні сльози, люби її.
Коли вона — грім і блискавка, і сильний вітер, що створює хаос, люби її ще сильніше.
Вона — протиріччя, маятник, який завжди буде гойдатися між страхом задихнутися в любові і страхом самотності. Сьогодні вона хоче, щоб ти був поруч, щоб заправив волосся за вухо, поцілував у лоб, обійняв і нікуди не відпускав. А завтра їй потрібна буде незалежність, свій простір і самотність.
Поки ти спав, вона вже прокинулася, не в силах зупинити свої думки, боролася зі своїми внутрішніми демонами, усмиряла своїх тарганів, боялася, що якщо вона засне, то всі вони візьмуть над ним гору. Завтра вона буде втомленою, і твоя присутність буде її дратувати Тоді їй потрібно побути одній.
Коли вона тягнеться до тебе, люби її.
Коли вона відштовхує тебе, люби її ще сильніше.
Їй буде складно в нових обставинах, місцях, з новими людьми і враженнями. Вона буде прагнути до незалежності, хоч і боячись подолати свої страхи, але все ще буде налякана як маленька дитина у великому світі. Іноді їй потрібно бути сміливою, щоб довести собі, що вона може. Іноді їй потрібна буде твоя рука, щоб міцно триматися за неї. Іноді вона навіть не буде знати, що їй потрібно, і тобі треба буде читати її як книгу з пошарпаними сторінками.
Коли вона смілива і сама з усім справляється, люби її.
Коли вона налякана, але відмовляється брати тебе за руку, люби її ще сильніше.
Вона живе у вічному страху, що її або занадто багато, або недостатньо — нескінченна боротьба в спробах знайти золоту середину. Вона соромиться бути собою, тому що ніхто ніколи не любив її такою, яка вона є: іноді занадто спокійна, а іноді занадто чуттєва.
Коли у неї дуже багато почуттів, люби її.
Коли у неї не досить почуттів, люби її ще сильніше.
Іноді вона буде забувати свою біль, і тоді її очі будуть сяяти, а сміх буде приємніше будь-якої музики. Але іноді біль буде накривати її, тому що рана все ще на її тілі, і вона болить. Тоді і світло її очей згасне, і музика посмішки стане тихіше.
Коли вона — світло, люби її.
Коли вона — тьма, люби її ще сильніше.
Вона завжди буде любити тебе з обережністю, з однією ногою за дверима. Тому що вона не знає безумовної любові, тієї, яка може пережити важкі часи. Вона не може дозволити собі повністю довіритися твоєї любові, бо буде приховувати частини свого серця — ті, які болять найбільше, ті, які вона не може знову піддати небезпеці, ті, які вона занадто довго збирала по шматочках.
Вона завжди буде чекати, що ти підеш першим. Вона завжди буде думати, що це лише справа часу, бо всі, хто її любив, йшли. Тому вона може саботувати ваші стосунки, вона може навіть намагатися піти першою, заподіяти тобі біль першою, щоб випередити тебе. Саме так вона буде намагатися тримати все під контролем, саме так вона тепер виживає, саме так вона оберігає себе від нової болю.
Коли вона хоче любити тебе, люби її.
Коли вона хоче заподіяти тобі біль, люби її ще сильніше.
Вона боїться втратити контроль. Ніколи не обмежуй її волю, і вона завжди буде повертатися до тебе.
Люби її, коли це легко, і любити її ще сильніше, коли важко.
Люби її так, щоб вона зрозуміла, що любов існує.
Люби її, тому що ти розумієш всіма фібрами своєї душі, наскільки цінний подарунок її любові, коли вона нарешті наважиться довірити тобі своє серце.
Ти їй не потрібен. Але вона вибрала тебе. Тому що у тебе є те, що потрібно, щоб приборкати її бурю. Тому що, навіть коли вона не знає, як любити, ти знаєш, як любити ще сильніше.
Автор — Кеті Паркер
