Это как взять кусочек дерева, обернуть его тестом, а потом сказать: “Пытаюсь сделать пирожки, а начинка что-то невкусная получается. Я уже тесто и толще делала, и тоньше. И квадратиком лепила, и овалом. В ряд раскладывала и звёздочкой. Как сделать так, чтобы начинка стала вкусная? Что я делаю не так? Или это я не такая?”
Отношения – это отдушина, мир для двоих
Не така! Для цього чоловіка. Тому що він для тебе не такий. Ну не твій, і все, так буває. І тут хоч у вісімку скрутися і візьми благословення тисячі старців, він так і не буде твоїм. І з тобою все в порядку. Не в порядку тільки там, де місце не твоє.
Если чуть-чуть не хватает, этого всю жизнь может не хватать. Хочется, чтобы не хватало? Если да, хорошо, это твой выбор, так тоже можно, почему нет. Тогда не надо пытаться что-то сделать, чтобы хватило. Просто прими и живи с “не хватает”. Сама же выбрала.
Ми, жінки, майстрині обманювати себе. Спочатку придумаємо чоловіка, потім перенесемо всі теплі почуття і уявлення про те, як має бути, на нього, а потім дивуємося, що він зовсім не такий. При цьому те, що він не такий, було зрозуміло з самого початку.
Просто ми вирішили себе обдурити і повірити в те, що це він зараз не такий, а з часом зміниться, дамо йому шанс, і все буде добре. А потім дамо другий, третій, та й взагалі будемо давати шанси, поки він не зміниться, адже ми ж повірили, що він стане іншим, що йому просто потрібно трохи більше часу.
Думаю, рішення питання в наступному. Є речі, в яких нам легко йти на компроміси чи, принаймні, ми можемо це зробити.
А есть вещи, которые против шерсти, в которых ну никак, как бы не хотелось, компромисс невозможен. Теоретически-то возможен, но для нас это настолько принципиальный вопрос (чести, совести или ценности), что практически – никак. Хоть себя обмануть и получилось, но жизнь не обманешь.
Те ж і з почуттями. Якщо їх немає у початку, з чого вони прийдуть потім? Їх, начебто, і стає більше (у деяких випадках), тільки вони штучно-вимучені і направлені до образу, а не до реального людині. Десь, можливо, і є людина, яка потрапляє під образ, але це точно не цей чоловік.
І жінка завжди знає і відчуває, її це чоловік чи ні, але може так себе переконати і обдурити, що сама повірить. Час іде, а нічого толком і не змінюється. Тому, якщо є розбіжності з принципових питань, мені здається, не варто вымучивать відносини, їх краще закінчити в той момент, коли це стало помітно очевидним.
Отношения – это отдушина, мир для двоих, это место восстановления, где отключаешься от проблем, камертон, который сонастраивает тебя со всем лучшим, что есть. Если это не так, тем более, в самом начале (!), зачем такие отношения?!
Да, бывает, есть что спасать – это когда люди вместе пуд соли съели, и любовь жива, и прекрасных моментов было много, а если нет, тут уже нет отношений, и спасать нечего. Лошадь сдохла – слезь. А если с самого начала отношения – дополнительный источник проблем, волнений и расстройств, бегите из них, желательно на другой край Вселенной, чтобы неповадно было вернуться.
Счастье в жизни женщины не спрашивает “что делать” или “что со мной не так”, если оно пришло, оно поселяется в блаженной улыбке, обволакивает нежностью и уносит в свой мир. И ты знаешь только одни глаза, в которых отражается твоё счастье.
Поряд з таким щастям серце заспокоюється...
Автор — Макаренко Інна
