Більше не перевіряю свій телефон в надії побачити пропущений від тебе дзвінок або повідомлення. Серце більше не починає битися частіше, коли чую твоє ім'я або голос. А в животі більше не пурхають метелики, коли бачу тебе. Твої дотики і поцілунки перестали мене турбувати.
Я не могла навіть припустити, що чоловік, який подарував мені так багато щастя і любові, і чоловік, який заподіяв серцю стільки болю – буде одним і тим же людиною.
Але я зцілила своє серце, а свої шрами прийняла як частину себе, і продовжила рухатися далі.
Більше не дозволю нікому розглядати себе в якості запасного варіанту. Адже із-за любові дозволила поставити себе на останнє місце в списку пріоритетів, дозволила ставитися до себе як до чогось звичайного. Не могла дозволити собі відпустити тебе, а в результаті втратила себе, пославши всі свої принципи до біса.
Ти казав, що любиш мене. Казав, що не можеш уявити без мене свого життя. Чорт візьми, ти навіть сказав мені, що будеш любити мене вічно, що ти змінишся. Так, я більше не наївна, але ось ти залишився все тим же незрілим і лицемірним.
Тепер знаю, що доля, подарувавши зустріч з тобою, тим самим піднесла дуже цінний урок. Можливо, подібні відносини покликані зламати нас, щоб ми могли остаточно втихомирити его і знайти своє справжнє «я».
Зараз розумію, що навіть у моменти, які мені здавалися щасливими, глибоко в душі я відчувала себе «пацієнткою лікарні», яку помістили в палату для одинаків і яка відчуває, як сходить з розуму... Адже все, що їй потрібно, – це щоб її відвідав кохана людина. Образ цієї холодної лікарняної кімнати нагадує мені, чому я пішла і більше ніколи не повернуся.
Другого шансу не буде. І знаєш, чому?
Тому що, нарешті, Я ОХОЛОЛА ДО ТЕБЕ.
Переклад статті — I Am Sorry, But You Are Not Allowed Back Into My Life Anymore via Клубер
