Ти не слабка для того, щоб бачити краще в людях, навіть якщо частина їх добрих якостей ти створюєш в своєму розумі.
Ти не слабка для того, щоб завжди бути тією, хто намагається. Тієї, хто простягає руку першою. Тієї, хто дає другий шанс.
Ти не слабка для того, щоб з любов'ю роздавати шматочки свого серця ніжні руки менше, ніж твої.
Ти не слабка для того, щоб кричати про свою любов з дахів будинків. Для того, щоб ділитися з людьми своїми почуттями.
Є велика сила в твоїй вірі в людей. Сила в твоєму розумінні, що вони покриті синцями і виглядають розбитими лише з-за того, що з усіх сил намагаються бути краще.
Твоя сила в тому, що ти прощаєш тих, заподіяв тобі біль, і даєш їм ще один шанс. Твоя сила в тому, що ти не боїшся відкриватися перед людьми і бути вразливою, сподіваючись, що вони зроблять крок назустріч.
Читайте також: Вразливість – ознака психологічної хоробрості
Вміння віддавати вимагає неймовірної сили. Ти кажеш: «Візьми цю частина мене», тому що знаєш, що навіть невелика кількість кохання здатне врятувати людину, але тобі потрібно віддати так багато.
Це не означає, що ти повинна як Данко вийняти своє серце з грудей і віддати свою любов усім людям. Не кожна людина заслуговує такого дару, і усвідомлення цього факту, безсумнівно, змусить твоє серце випробувати біль.
Але якщо ти раптом вирішиш пошкодувати про те, що тобі не все одно, якщо раптом вирішиш пограти в холоднокровну леді, якими виставляють себе багато інших... Якщо ти раптом відчуєш себе слабкою із-за того, що у тебе немає броньованого серця... Тоді постарайся побачити свою м'якість такою, яка вона є насправді, – це акт бунту в нашому наскрізь запеклому світі.
У цьому світі, де люди найбільше бояться здатися занадто чутливими і відчувають, з'явилася ти – незважаючи ні на що. І ти просто не можеш бути ніким іншим, окрім як втіленням свого люблячого справжнього «Я».
А це, моя люба, і є сила.
