Своїх людей знайти непросто...
Що цікаво, в цьому понятті «жінка не для відносин» я несподівано побачила задоволення.
Мене ніколи не цікавило те, що займає жінок в традиційних поняттях шлюбних уз. Мене не цікавлять розмови про засолках огірків, про те, як у школі дітям вчитися, як пригріти мужика і зварити їй борщ.
Мене ця формула жінки в родині, яка вибудувана століттями, коробить. Ні плюс, ні мінус, факт. Чому-то жінка, дружина, мама — це лише обслуговування чужих життів.
Безумовно, коли йде енергетичний взаємообмін, то це робиться з любов'ю і радість.
Але якщо чоловік не дає мені легкості і польоту, а придавлює своїми поглядами, то спрацьовує відторгнення на такі жіночі справи.
Якщо голосно і образно (не буквально) — або ми літаємо обидва на переплетенні енергій один з одним, або навіщо влаштовувати цирк під назвою сім'я-осередок суспільства.
Такі погляди були у мене завжди, але з віком і моментами пізнавання себе зміцнилися.
З одного боку — це відразу руйнує будь-які знайомства, т. к. читається в моєму погляді. А якщо чоловік чужий мені за запахом та зовнішніми обрисами, то відразу буде одне бажання — полетіти на свою рідну планету, де повітря свій.
Висновок: майже всі чоловіки живуть такими установками, що жінка — це в першу чергу обслуговування їх інтересів, логічно, що нічого у мене не складається.
Та й слава Богу, бо увійти в це пекло обслуговування, щоб потім однозначно втекти з нього, не хочеться.
Терпіти і мучити людину і саму себе залишився життєвий відрізок часу вже просто забороняється. Ось тим і цінні свої люди.
І відразу повітря свій, і посмішка до вух, і хочеться жити-варити-любити. Таких і в юності було мало, а з віком стає ще менше.
Порефлексировала, випустила пар, посміхнулася і пішла купатися в ранкових променях сонця. Всім прекрасного дня в оточенні... своїх людей.
За матеріалами: Жінка Звичайна
