Розумна жінка зробить так, щоб у її чоловіка було все найкраще... І вона, в тому числі!
«Ось зараз знову натрапила на статтю, що чоловіка не треба жаліти, тому що жалість принижує. Відразу згадала історію моєї прабабусі. Напишу її від її обличчя, так як вона розповідала мені в дитинстві:
«Іду я по базару в сусідній станиці, а там продають хустки. Але я краєм ока тільки подивилася і далі пішла. До хусток тоді було! Оленка з Ніночкою у мене поруч, а Василь біля базару на коні нас чекає, з козаками триндіт. Один хустку такий гарний. Зелений прямо під мої очі, і як твої очі. Ну не потрібен він мені, не бариня чай, обійдуся. Закрила очі і більше не дивилася на нього. Вийшла з ринку. Оленка тягне кудись, Ніночка на руках. Дивлюся на мого Васю. Гарний козак такий. Сильний, молодий і чубатий. І так мені стало шкода його, так шкода стало, що аж серце защеміло від жалю. Такий козак ладний Василь, а у його баби хустки такого зеленого немає. Розгорнулася, дівок Василю віддала і побігла на базар, і від жалю купила хустку, манисто і кохточку. Не собі купила, мені не треба, не бариня чай, Василю купила, щоб я ходила і він жалості у мене не викликав такої».
Так що треба жаліти чоловіка, але робити це правильно».
Автор: Ксенія Полєжаєва
