Доля мексиканської художниці Фріди Кало була складною, повної болю і страждань, але також в її житті кипіли великі пристрасті — і в творчості, і в стосунках.
Деякі послання Фріди чоловікові Дієго Рівері стали афоризмами...
«Я не прошу тебе мене поцілувати, і не проси вибачення переді мною, коли я думаю, що ти неправий. Я навіть не буду просити тебе обійняти мене, коли мені це найбільше потрібно.
Я не прошу тебе говорити мені, яка я гарна, навіть якщо це брехня, і не пиши мені красивих слів.
Я не буду просити тебе подзвонити мені, для того, щоб розповісти, як пройшов твій день, і сказати, що ти сумуєш за мене.
Я не буду просити тебе дякувати мені за все, що я роблю для тебе і піклуватися про мене, коли душа вичерпається, і, звичайно, я не буду просити тебе підтримати мене в моїх рішеннях.
Я навіть не буду просити тебе послухати мене, коли у мене є тисяча історій, які мені хочеться розповісти тобі.
Я не буду просити тебе що-то для мене робити, я навіть не буду намагатися бути поряд назавжди.
Тому що якщо я повинна просити тебе про все це, то я більше цього не хочу...»
Фріда Кало
