Неможливо любити бездушної людини...
Якщо дружина вклала всю свою душу у чоловіка, чоловік або піде до іншої або буде змінювати. Винятків НЕМАЄ.
Часто ми не дбаємо про близьких, а НАСАДЖУЄМО турботу. Ми робимо для них «як краще». А виходить це «як краще» як раз навпаки. А чому? А тому що ми дбаємо про свою душу, яку заклали в них, а не про них самих.
Фромм пише, що альтруїстична мати гірше егоїстичної. Тому що у дітей не вийде (не скоро вийде) виробити до її поведінки критичне ставлення.
З «альтруїстами» скрізь тяжко. І на роботі в тому числі «адже вони ж стараааются... адже вони ж хочуть як лучшееееее....». Друзі «альтруїсти» — це взагалі катастрофа.
Як тільки Ваша душа буде повернута назад Вам... і піклуватися Ви перш за все будете про себе... ось в цей момент Ви зможете по-справжньому з користю подбати про інших.
«Егоїстична людина, — писав Е. Фромм, — любить себе не дуже сильно, а надто слабо, більш того, по суті, він себе ненавидить. Егоїст неминуче нещасний і тому судорожно намагається урвати від життя задоволення, отримання яких сам же і перешкоджає. Здається, що він надто носиться з власною персоною. Але насправді це тільки безуспішні спроби приховати і компенсувати свій провал в частині турботи про своє Я. Безумовно, егоїстичні люди не здатні любити інших, але точно так само, як вони не здатні любити і самих себе».
Любов — це розвиток (сприяння розвитку). Любов до себе — це розвиток себе. Любов — це не стільки почуття, скільки дію.
Люди, які хочуть врятувати весь світ (жити заради інших)... компенсують цим бажанням «неможливість» врятувати себе, невміння жити своє життя. Але весь жах полягає в тому, що людина, яка не може допомогти собі, не зможе допомогти іншим.
Не «я щасливий, тому що все добре», а «всі добре, тому що я щасливий».
...коли ми не любимо себе, живемо заради інших... ми робимо це, щоб нас любили. А все виходить навпаки. Дуже складно любити бездушної людини. А якщо моя душа в комусь іншому (вклала свою душу у кого-то)... значить, її немає в мені. Значить я бездушний чоловік.
Не любити себе — це означає бути бездушною людиною. Любов до себе — це наявність душі.
Автор: Світлана Воскобійник
