Будь-які відносини на чомусь тримаються. Це аксіома. Питання лише в тому, що є «клеєм» для цих відносин?
На мій погляд, таким «клеєм» може бути те, що йде зсередини — бажання, потяг, потяг, інтерес. У цьому випадку в таких стосунках немає місця насильству, точніше самонасилию: Я залишаюся з партнером, тому що я так хочу! Однак далеко не у всіх відносинах ми можемо спостерігати таку картину. Іноді людей тримає разом щось зовнішнє, позбавлене цього внутрішнього імпульсу. І тоді щось інше утримує одну людину з іншим крім його бажання, інтересу...
Але що це інше? Що це за відносини? Саме про це моя стаття.
Мова йде про такі відносини, які психологічно вичерпали себе. В них можливо колись і були почуття партнерів один до одного, але на даний момент у них не залишилося місця ні почуттям, ні почуттям, ні тяжінню. Я називаю такі відносини «мертвими». Зрозуміло, що це всього лише метафора. Це відносини, які не мають перспективи, застиглі в своєму розвитку, відносини, які не приносять радості одному і (або) обом партнерам. У них немає енергії, тому що «Треба» давно вже перевищила «Хочу».
Тут я не розглядаю ті відносини, де все вищеперелічене (бажання, інтерес, потяг-потяг) або хоча б щось одне з цього списку присутній, але партнерам буває складно домовитися, зрозуміти один одного і вони часто конфліктують один з одним. Критерій — «конфліктність» тут далеко не є провідним. Поки люди сваряться, ще є енергія у відносинах, їх ще щось чіпляє один в одному, вони ще хочуть щось змінити, і у таких відносинах ще є перспектива. Навіть відсутність довіри у відносинах не може бути критерієм «мертвості». Мертві відносини якраз часто буваю зовні неконфликтными, але і почуттів, життя в них немає. Але партнери, як не парадоксально, при цьому продовжують в них залишатися.
Критерії «мертвих» відносин:
- Байдужість, небажання що-небудь доводити іншому;
- Самотність удвох. Партнери живуть один з одним як сусіди, без емоційної близькості: «Сусід по ліжку»;
- Паралельна життя. Кожен з партнерів проживає своє життя;
- Небажання що-небудь міняти у відносинах, незважаючи на те, що вони не влаштовують:
- Відсутність емоційної підживлення від партнера;
- Відсутність планів на майбутнє спільне життя;
- Відсутність сексуального потягу один до одного.
Ці та інші ознаки мертвих відносин можна знайти в публікаціях психологів, які пишуть на цю тему. Мене ж швидше цікавлять причини того, чому люди продовжують жити в таких відносинах.
Що є «клеєм» таких відносин, які не приносять радість партнерам?
Пропоную свій список причин-факторів:
Звичка. Той випадок, коли партнери довгостроково живуть один з одним, добре знають один одного, а комфорт і стабільність цінуються ними дуже високо. Розлучатися — значить неминуче поміняти щось у своєму житті. А міняти щось у своєму житті — значить виходити з зони комфорту, знову облаштовуватися, притиратися...
Нездійснені надії, ілюзії, сподівання. Іноді може здатися дивним), люди не розлучаються від того, що у них склався гарний образ відносин ще до самих відносин: «Як це повинно бути». І хоча всі красиві очікування давно розбилися об реальність, розлучатися з ними шкода. Розлучатися з ілюзіями непросто. Непросто розлучитися з тим, чого немає, але могло б бути (любові, ніжності, турботи, підтримки...). Тут є і жаль: «У мене не вийшло, так як уявляв, очікував» і надія: «Я все-таки зможу це зробити, потрібно тільки більше старатися!» і страх: «А раптом це мій єдиний шанс і іншого не буде?». Все це не дозволяє зустрітися з реальністю і неминучим розчаруванням від цієї зустрічі і розпрощатися з ілюзіями.
Сценарій. Сценарій можна представити як життєвий план людини, створений ним ще в дитинстві, під значним впливом батьків або близьких йому людей. В силу цього сценарії, як правило, не усвідомлюються людьми. Утримує партнерів у мертвих відносинах існування в рамках сценарію наступних установок: «Стерпиться — злюбиться!», «У нашому роду ніхто не розлучається», «Від добра добра не шукають», «Краще синиця в руці, ніж журавель у небі», «Заміж раз і на все життя», «Це мій хрест і я повинна його нести» і пр.
Антисценарий. Той же сценарій, але із протилежним рішенням. Частіше виникає в таких дитячо-батьківських відносинах, в яких батьківські фігури знецінюються дитиною. Найбільш узагальнена форма антисценария звучить наступним чином: «У бабусі і мами не вийшло створити хороші стосунки, а я зможу!» Специфічною особливістю сценарію, так і антисценария є відсутність у людини можливості вибирати при зовнішній уявній ситуації вибору. Вибір був зроблений колись давно під сильним впливом когось іншого і людині більше нічого не залишається, як слідувати цього вибору, не зважаючи на мінливу ситуацію.
Почуття. Наявність у партнерів деяких сильних почуттів може склеювати самі мертві відносини. Ось вони:
Страх одне з найсильніших почуттів. Страх зупиняє, сковує, заморожує, не дає рухатися. Утримувати в застиглих відносинах можуть такі страхи: Як жити далі? Як почати нове життя? Чи зможу? А раптом щось не вийде? Чи Не буде нова життя продовженням попередньої? Не пошкодую я про це рішення? Що скажуть інші люди? І пр. Ще одним видом страху від розставання може бути очікування можливих негативних реакцій від партнера: злості, агресії, образи, помсти.
Вина у відносинах є наслідком переживання партнером деякого боргу, який у нього є перед його партнером. Вина може активно підтримуватися іншим партнером з метою утримання першого у відносинах. Основним посланням партнеру тут є наступне: «Якщо б не ти...». Токсичний рівень провини може переживатися партнером, що знаходиться в ситуації вибору «Піти або залишитися», як зрада. Якщо страх розставання з партнером притаманний як чоловікам, так і жінкам, то вина, на мій погляд, більш «чоловічий» почуття.
Маніпуляції партнера. Партнер робить такі послання: «Я без тебе не можу», «Ти — моє життя, мій сенс!», «Мені без тебе не жити!» «Якщо ти підеш від мене, я що-небудь з собою зроблю!». Такого роду послання можуть утримувати партнера в «мертвих» відносинах, так як актуалізують у нього почуття власної важливості і відповідальності за життя свого партнера.
Ідеальний партнер. Партнер — одні суцільні плюси. Є як чоловічий (позитивний чоловік), так і жіночий (свята жінка) варіанти. Образ партнера настільки бездоганний, що від нього неможливо піти — ніхто не зрозуміє!
Проживання з партнером дитячо-батьківських потреб. Мова йде про так званих комплементарних шлюбах (варіант з-залежних відносин), відносини в яких будуються за принципом дитячо-батьківських. У таких відносинах партнери намагаються «добрати» ті потреби, які не вдалося свого часу отримати від своїх батьків. Серед таких потреб провідними є потреба в безумовній любові і безумовному прийнятті. У силу важливості цих потреб для людини більш «дорослі» потреби не можуть конкурувати з вищеназваними і такі шлюби виявляються часто дуже стійкі.
Вибратися самостійно з «мертвих» відносин непросто.
Іноді поштовхом для прийняття рішення можуть виступати кризи життя, в яких актуалізуються екзистенційні чинники: Страх прожити не своє життя і не з тією людиною. Цей страх — неминучий супутник вікових криз дорослої людини. Однак він може бути спонукальним чинником для змін лише в тому випадку, коли усвідомлюється і переживається людиною. А іноді, що сумно, для цього вже не залишається часу.
Автор: Геннадій Малейчук
