Не варто копатися в тому, коли і чому все пішло не так. Це не має ніякого значення і нічого не змінить. Важливо інше...
Якщо тебе розлюбили — забирай душу і йди. Особливо, коли не любили. Настає момент, коли розумієш це, ніби дивишся на себе з гори: така маленька і беззахисна. І мимоволі спадає на думку питання — а навіщо потрібно було терпіти все, що було «до того»?
Але в тому, кружащем у вихорі почуттів світі, таке питання навіть не вставав. Була одна мета — у що б то не стало добитися розташування, гарячої любові іншої людини. Все марно, нічого не сталося, хоча, відбулося багато всякого. Але зараз настала кришталева ясність, душа не хоче більше підкорятися яким-небудь установок. Просто сили закінчилися, а ще згадалося про таке старе, віджиле поняття, як гордість.
Захиститися усіма можливими способами — така первинна мета спливла на поверхню зараз. Не треба розбирати по шматочках те, що відбулося вчора, тиждень і рік тому. Забути, викреслити все. Так воно вже і самі викреслюється зі свідомості, коли в активному режимі включився інстинкт самозбереження.
Подумати завтра — універсальний рецепт, добре придумано. Але фішка в тому, що думати завтра теж не потрібно. А просто втекти від самої себе, або навпаки — залишитися спокійно з собою, сісти поряд з тінню спогади на дивані, взяти в руки пульт від телевізора. Будь проведення часу: фільми, книги, бесіди з друзями, дурні селфи на вулиці та в кафе — все добре зараз, лише б не думати. «Все думати, думати про одне, і день і ніч до нової зустрічі...» — але нової зустрічі точно вже не буде.
І навіть краще, це ефект, знайомий багатьом — коли чогось дуже хочеться, і можна було перетерпіти із посмішкою, то вже нічого не хочеться зовсім. Навіть гірше, депрессивнее себе відчуваєш. Стан пригнічений і нагадує легку прострацію, але перемога над собою досягнута, нехай і такою ціною.
Душу заховати у валізі разом з зібраними наспіх речами, не розкидати свої речі і почуття стала на чужій території. Йти спокійно, але швидкими кроками, не роздумуючи, і не прислухаючись. Точно знай — ніхто наздоганяти не буде, так що вперед, і з Богом!
За матеріалами: Богданова Анжеліка
