Якщо ви звикли піклуватися про чуже серце, ігноруючи своє, прочитайте цей текст...
Я сильно любила і міцно трималася за відносини і... робила все це собі на шкоду.
Суть незбалансованих відносин така: ми любимо людину, тому робимо все можливе і неможливе, щоб зробити його щасливим. Ми вкладаємо душу. Ми ретельно думаємо, що говоримо і робимо. Наш пріоритет — турбота про його серце.
Але поки ми думаємо про нього, хто думає про нас?
Самозречення — це те, за що мені довелося навчитися прощати себе. Я відчуваю співчуття до себе в молодості, яка вважала, що любов потрібно заслужити і що самопожертва — це шлях до її отримання. Тепер я розумію, що несу відповідальність за захист свого серця — не охороняти його від любові, а, швидше, охороняти його від людей, які не можуть або не хочуть любити мене у відповідь.
Коли я була в незбалансованих відносинах, я віддавала партнеру всі співчуття у світі — і дуже мало давала собі. Мені було боляче, але я не питала себе, чому його не турбує стан мого серця. Я була дуже зайнята, зосередившись на ньому.
Ми заслуговуємо такої ж любові, як і наша.
Люди можуть розлюбити нас (або вони взагалі ніколи не любили). Коли це відбудеться, принаймні, у нас повинна бути любов до себе. Але часто ми настільки звикли до недостатньої, половинчастою любові, що говоримо собі, що це нормально. Ми живемо надією й говоримо собі, що цього достатньо.
Але гідні партнери не залишають нас наодинці з нашою біллю. Вони не відмовляються від зусиль і не чекають, що ми візьмемо на себе всю тяжкість відносин. Вони продовжують намагатися.
Мені довелося навчитися налаштовуватися на своє тіло і розум.
Замість того, щоб дистанціюватися від себе і концентрувати свої думки іншій людині, я навчилася звертати увагу на власний досвід відносин. Що я відчуваю і чому це важливо.
Тяжкість в моїх грудях була постійним нагадуванням про те, що мої стосунки не були здоровими. Той факт, що я відчувала набагато більше болю, ніж радості, був ознакою того, що це не личило мені.
У відносини, в яких я тягла все на собі, у мене був вибір. Я могла залишитися або піти, і я вирішила залишитися. Звичайно, відносини складні, як і причини, за якими ми залишаємося в них. Знаю це, так само як і знаю, що зробила все можливе в той момент свого життя. Але я також приймаю на себе відповідальність за свій вибір і прагну робити його більш здоровим.
Я не захищаю серця інших людей за рахунок свого власного.
Це був дорогий урок, який я більше не можу собі дозволити. Замість цього розумію, що мені потрібно. Я відкрито говорю про те, хто я і чого хочу. Замість того, щоб погоджуватися на те, що пропонують, я тримаюся за те, що шукаю, тому що знаю, як це важливо. На цей раз я теж маю значення.
Можливо, мені знадобилося багато часу, щоб засвоїти урок, але я його вивчила. Я навчилася твердо говорити «ні, дякую» кожен раз, коли пропонована любов — це не те, що мені дійсно потрібно. Я впевнена, що зможу піти, коли інше серце, яке я захищаю, більше не захищає моє.
