Не знаю, на що це більше схоже:
На диво природи? На промисел божий? —
Є люди, у яких з дитячих років
Горить, мов лампочка, внутрішній світ.
Таких, як вони, дуже мало на світі,
Але все ж серед інших їх не можна не помітити.
Особливих прикмет говорити і не треба:
Їх видно по світлих посмішок і поглядам.
Вдивіться в їхні обличчя, в очі їм погляньте —
Їх ніби виткали з сонячних ниток!
Забути неможливо, побачивши хоч раз
Сяйво ясних, розплющених очей.
Звичайні люди звичайного росту,
І начебто у них все звичайно і просто,
Але, як маяки, (в цьому головна суть!)
Вкажуть єдино-правильний шлях.
І гріють їх мови, і світять їх душі
Для всіх загублених, сірих, заблудших,
Завжди підтримавши на шляху змін,
Вони нічого не попросять натомість.
Повірте, ні різні біди, ні чвари,
Ні брудні плітки людей недалеких,
Ні злість, ні підступності, ні життя «на мілині»
Їх внутрішній світ погасити не змогли.
Але шкода, що такого «дива природи»
Все менше і менше серед нас рік від року...
Тому світлих людей бережіть,
Не користуйтеся ними, а самі світіть.
Юлія Віхарева
