Бути добрим насправді просто. Діліться своїм світлом...
У мене постійно немає мети, є тільки шлях
Дорогу подужає лише той, хто зумів зробити крок
І навіть коли я сиджу тремтячи й обнявши коліна
Усередині мене воїн світла насправді.
І він несе меч, який не рубає нічиїх голів
Меч воїна світла розкидає любов
Як насіння на поля,
де скоро зійде соняшник
І вночі, коли міста замовкнуть
Настане повна темрява і десь під звук цвіркунів
Воїни світла поширюють свою Любов.
Як зірки, що ходять по землі,
завжди і в будь-яку погоду
За воїнам світла орієнтуються в дорозі
І я не знаю навіщо ускладнювати такі прості маршрути
Адже бути просто напросто добрим неймовірно круто
І просто простягати руку тому, хто застряг у канаві
Цей звичайний жест і робить нас нами.
І можна напевно не ускладнювати, дивлячись на мурашник
Пам'ятай, що для всесвіту ми - маленький человейник.
А допомагати один одному так просто, але дуже важливо
У світі багатоповерхівок воїн завжди відважний.
І не женіться за щастям, може тоді воно
Сяде як метелик вранці прямо на твоє плече.
Якщо пішло не за планом — важливо — а то ми шукаємо?
Буде ще один день - буде до нього і їжа.
Можна годинами сидіти і слухати внутрішнє дихання,
Але є лише один ритуал для виконання бажання.
Дякувати, бути просто відкритим і робити тремтячий крок
Просто розтиснути кулак...
Боже, яка дрібниця.
Життя саме по собі - практика медитації
Кожен ранок і кожен вечір привід для трансформації
І можна звичайно співати складні мантри
І вивчити чисто санскрит
Але мантра звичайного доброго слова так само чудово звучить
Будь-якою мовою за допомогою будь-якого жесту
Просто зрозумій з якого ти, воїне, тіста
І тримайся свого шляху, без вічної кінцевої мети
І коли ти сидиш, тремтячи й обнявши коліна
Цей світ все одно в тебе вірить, не зраджуй мрії
І взимку не сходять соняшники та квіти,
А паростки любові сходять завжди... і взимку і влітку
Воїне, просто поділися своїм світлом!
Автор: Яна Мкр
Ілюстрація: Любаров Володимир
