Служанки мечтают о доброй фее, принцессы – о прекрасном принце, королевы не мечтают, а действуют.
Служниці вірять, що чудеса трапляються, з принцесами вони дійсно трапляються, королеви творять їх самі.
Служниці слабкі, але здаються сильними, принцеси сильні, але здаються слабкими, королеви обходяться без маски.
Служниці приходять заздалегідь, принцеси є з запізненням, королеви прибувають вчасно.
Служанки во всем винят себя, принцессы – других, королевы делают выводы.
Служниці не вміють перемагати, принцеси не вміють програвати, королеви не змагаються.
Служницями дракони не цікавляться, принцес дракони їдять, з королевами дракони дружать.
Тому що служниці драконами не цікавляться, принцеси їх бояться, а королеви їх приручають.
Служниці, навіть гарненькі, вважають себе дурнушками, принцеси, навіть потворні, вважають себе красунями, у королев так і не видалося часу толком розглянути себе в дзеркало.
Служницю можна не помітити, принцесу можна не помітити, королеву не можна не помітити, коли їй це потрібно.
Служниці покірні, принцеси норовливі, королеви дисципліновані.
Служанки хотят получить похвалу, принцессы – внимание, королевы – опыт.
Служниці зносять приниження, принцеси мстять за них, королеву принизити неможливо.
Служанки любят, принцессы позволяют себя любить, королевы не задумываются – кто кого.
Служниці все розуміють і терплять, принцеси розуміють тільки те, що хочуть, королеви всі розуміють і йдуть.
Служниці не вміють вимагати, принцеси не вміють чекати, королеви знають, що всьому свій час.
Служниці не хочуть дорослішати, принцеси не хочуть старіти, королеви знають, що всьому свій час.
Служанки видят мир в черном цвете, принцессы – в розовом, королевы – в черном, розовом и всех остальных цветах.
З служницями легко, з принцесами складно, з королевами, принаймні, цікаво.
Бути служницею складно, бути принцесою легко, бути королевою, принаймні, має сенс.
Ось така зарисовочка, яка розумним дівчатам вправляє трохи съехавшие мізки, а нерозумних змушує задуматися.
Кто мы и какие мы, милые дамы? Согласны ли быть служанками при великовозрастных детях и самодуре-муже, попирая своё достоинство и оправдываясь что “кому-то надо и полы мыть” (кстати, Королевы тоже моют полы, но это совсем другая история).
Или может быть по душе ветреность и капризы принцесс (вероятность встречи с Принцем на белом коне хороша, однако можно нарваться и на Дракона в человечьем обличьи… И тогда в конце концов – либо “я отдала тебе лучшие годы жизни”, либо опять же мыть полы, чтобы не съел ненаглядный-то).
Быть Королевой тоже не ахти. Королева – это всегда ответственность, повышенная круглосуточная ответственность. Вы можете себе представить королеву английскую, например, которая с девяти до пяти по будням королева, а в перерывах – так себе? То-то же!
Ну, а напоследок, зарисовочка про знакомую мне королеву Емельянову: “Как Емельянову дракон украл”.
Вкрав якось Ємельянову дракон. Вкрав-не вкрав, а заманив її нечесним шляхом до себе в печеру, завалив вхід величезним каменем і давай глумитися:
– Емельянова, ты, хоть и королева, но будешь у меня в уборщицах. В общем, теперь ты мной порабощена, Емельянова.
Вежливая Емельянова сразу спорить не стала, а просто задумалась – как бы ей так вежливо ответить, чтоб дракона не обидеть и чтобы себя не уронить.
Огляделась по сторонам. “Да,” – подумала Емельянова, – “помочь с уборкой здесь нелишне”. И решила помочь с уборкой просто по доброте душевной, но чтобы не задеть драконово самолюбие, решила истинного мотива ему не выказывать.
– Вода-то у тебя есть? – деловито спросила Емельянова.
Натаскал дракон воду в печеру. Потім довго пыхал вогнем на чани з водою поки Ємельянова посуд мила. Потім треба було Ємельянову на вазі потримати поки на факелах масляну клоччя змінювала. Потім дракон по всій печері Ємельянову носив, щоб вона павутину сміла. Потім Ємельянова знову зажадала воду для того, щоб помитися. Потім він знову довго пыхал вогнем на чани, щоб вода зігрілася. Потім Ємельянова знову зажадала води, щоб платтячко своє випрати. Потім він знову довго пыхал на чани з водою. Потім Ємельянова озирнулась і каже:
– О, а про занавески-то и забыли… Дракоша, надо еще воды принести. Занавески постирать надо, глянь какие…
Поднял усталые глаза дракон на занавески да как дунет на них – от занавесок только пепел посыпался.
– Ну, вот, – грустно сказала Емельянова, – теперь надо полы мыть.
Доплівся дракон до входу, відвалив страшний камінь і випровадив Ємельянову геть:
– Иди-иди, Емельянова, я как-нибудь сам, один, без уборщицы поживу.
Пішла Ємельянова додому в своє королівство, по добру по здорову.
А ви кажете, що королевами негоже руки бруднити...
Фото — s3-media2.fl.yelpcdn.com
Автор — Яна Раневська
