У актора, режисера і педагога Юрія Соломіна є рідкісний за теперішніх часів дар: бути вірним всьому, що дорого. Через усе життя він проніс нескінченну відданість Малому театру, вчителям, рідним і близьким людям. Він дуже принциповий і небайдужа до того, що відбувається в суспільстві людина...
«Душу формує і дитячий сад, і сім'я. Але насамперед школа! Я в перший клас пішов у 1943-м. Зима, війна... Який сніданок тобі вдома зберуть? Чай з трав. Шматок хліба. А в школі з самого ранку топилася грубка. Після другого уроку вчителька заварювала чай все на тих же травах, кожному наливала в його кухоль трохи розведеного сахарину — особистого! Відчинялися двері — і черговий вносив деко, на якому лежали пиріжки. З чим вони були, не пам'ятаю, але вони здавалися нам найсмачнішими на світі! Ми їх їли, сьорбаючи окріп, а вчителька в цей час розповідала різні історії. Це називалося — виховання! Це називалося — турбота! Турбота про наступному поколінні.
З цього починається виховання любові до Батьківщини — коли ти відчуваєш турботу Батьківщини про себе. А зараз я слухаю всі ці міркування — платна освіта, елітні школи... Я взагалі не розумію, що це таке — елітні учні. Що таке елітні собаки чи коні — розумію. А елітних людей не знаю — знаю освічених. Інтелігентних знаю. Спроба замінити один клас іншим — інтелігенцію на еліту, ступінь елітарності якої визначається рівнем доходу, — народжує розшарування, а з ним здичавіння душ, яке ми отримали».
***
«Елітні школи — чому вони існують? Ті люди, які зараз вважають себе елітою, навчалися в Радянському Союзі, де елітних шкіл не було. Але вони вивчились, зайняли своє місце в житті, становище! Тому що не було нічого, ані копійки — і раптом алтин. Звідки? І відразу людина змінюється, відразу стає «елітою».
Цитати з інтерв'ю Юрія Соломіна
