"Ви злі, тому що слабкі. Добрим бути завжди складніше", -
Євген Леонов.
Євгена Леонова обожнювали всі: і дорослі, і діти. Він здавався найдобрішим і найлюдянішим актором у радянському кінематографі. Але ж і в житті був таким - людиною з великої літери. Поруч із ним оточуючим хотілося бути кращими, піднімався настрій і життя якось саме собою налагоджувалося.
В одному з інтерв'ю на запитання про те, як жити в наш непростий час, Євген Павлович відповів коротко: "По совісті. По доброму серцю..."
Те, яким був Леонов поза екраном, чудово описав у своїй книзі "Безквитковий пасажир" Георгій Данелія. І якщо ви досі не читали цей твір, негайно виправляйте свій промах...
"Було в Леонові щось таке - магнетизм, біоструми, флюїди, не знаю, як це назвати, - що безвідмовно викликало в людей позитивні емоції.
Коли ми знімали в Тбілісі "Не горюй!", у перерві між зйомками я вирішив відвідати свого родича Раміна Рамішвілі (той лежав з інфарктом, а ми знімали неподалік від лікарні). Покликав із собою Женю: Рамін буде щасливий.
Лікар завів нас у палату. Рамін, коли побачив Леонова, розцвів. Навіть порозовів. І сусіди Раміна по палаті розцвіли. Дивляться на Женю і посміхаються.
Посиділи в палаті хвилин п'ять, стали прощатися. Тут лікар попросив:
- Товаришу Леонов, будь ласка, давайте зайдемо в реанімацію. На хвилинку. Там дуже важкі хворі, нехай і вони на вас подивляться.
Зайшли в реанімацію. Та сама реакція. І тоді лікар взмолився:
- Товаришу Леонов, давайте обійдемо всіх! Адже серце - це дуже серйозно, а ви краще за будь-яку терапію на них дієте!
Коли ми обійшли всі палати і стали прощатися, лікар сказав:
- А в жіноче відділення?
Робити нічого, обійшли й жіноче відділення... Женя скрізь усміхався, жартував, - лікар мав рацію, на хворих Леонов діяв краще за будь-які ліки. (Навіть на тих, хто ніколи не бачив його в кіно. Не дарма з нього ліпили олімпійського ведмедика).
Леонов був, мабуть, найпопулярнішим з усіх акторів, з ким мені довелося працювати. Коли знімали "Зовсім пропащий", ми всі жили на кораблі. Сиділи ми з Юсовим у каюті, обговорювали сцену і раптом чуємо несамовитий крик у мегафон:
- Леонов, йди з палуби, твою матір! Сховайся! У мене зараз корабель потоне на хрін!.. - кричав капітан пасажирського трипалубника "Тарас Шевченко", що проходив повз нас.
Леонов курив на палубі. Хтось із пасажирів помітив його, закричав: "Хлопці, там Євген Леонов стоїть!" І тут же всі - і пасажири, і матроси, і обслуга - висипали на борт подивитися на нього. І корабель дійсно дав критичний крен.
Женіна популярність була для мене - просто скарб. Ми, його друзі, використовували її в хвіст і в гриву. Права даішник відібрав - посилаємо визволяти їх Леонова, суху ковбасу дістати - до директора магазину йде Леонов, дозвіл на зйомки на урядовій трасі - знову Леонова відправляємо домовлятися.
Монтажниця Галя Серебрякова жила в маленькій кімнатці в п'ятикімнатній комуналці. Будинок мали зносити, і Галю збиралися запхати в ще більш густонаселену комуналку. Звернулися до Леонова:
- Женю, треба допомогти.
Леонов пішов просити за Галю до заступника голови виконкому. Увечері телефонує:
- Чого ми хочемо? Кімнату в трикімнатній?
- Хоча б у чотирикімнатній.
- А однокімнатну квартиру ми не хочемо?
Коли Галі повідомили, що тепер вона житиме в однокімнатній квартирі недалеко від студії, вона спочатку не повірила, а потім заплакала. Від щастя".
