Жил-был маленький Мальчик. Он бегал, прыгал и радовался жизни. И всегда ходило рядом с ним и радовалось его Время. Было оно большое, толстое, румяное – много его было, одним словом. Хватало времени на все и всегда: и в футбол с ребятами сыграть, и телевизор посмотреть. И не было у Мальчика проблем со Временем, а у Времени – с Мальчиком.
Когда Мальчик подрос, у него появились товарищи и коллеги, появились так называемые Дела.Каждое Дело требовало немного Времени. Мальчик отрезал от Времени понемногу: то машину починить, то с девушкой погулять. А Время идет за Мальчиком да улыбается – есть еще Время!
Друзі, знайомі, колеги приходили до Хлопчика зі своїми проблемами і турботами. І кожна їхня справа вимагала його Часу. Не завжди Хлопчикові хотілося вбивати свій Час, але йому допомагали інші люди. То сусід зайшов ввечері в гості просто так поговорити, то шурин попросив в місто з'їздити з ним, а то одному нудно. А тут ще триголовий монстр ТЕТЕКО (телевізор, телефон, комп'ютер) кожен день свою частку вимагає.
Озирався іноді Хлопчик на Час, який він сам шматував, що рвали на шматки інші люди, але нічого не говорив: тут соромно, тут страшно, тут незручно. Прийшов час, коли Час його загинуло: не було більше Часу у Хлопчика!
Прийшов до нього син і сказав:
— Тату, підемо в зоопарк або в кіно!
А він йому:
—Вибач, синку, у мене немає часу!
Подзвонив батько й запитав:
—Як ти там, чому не дзвониш?
—Вибач, батьку, у мене часу немає.
Час — безцінний, найнепомітніший ваш ресурс. Навчіться керувати ним, навчитеся ставити цілі, планувати справи, життя, щоб, одного разу озирнувшись назад, ви побачили свою радісно усміхнене Час, якого вам завжди і на все буде вистачати!
