Любов — це зовсім інший вимір: це означає любити, не дивлячись на реальність. Так, у реальності є недоліки, але ці недоліки є викликами до зростання. Кожен недолік — це виклик до того, щоб перетворити його. І коли дві людини дійсно люблять, вони допомагають один одному зростати. Вони дивляться один на одного, вони стають дзеркалами одне для одного, вони відображають один одного. Вони допомагають один одному, вони підтримують один одного. І в горі і в радості, в моменти щастя, у моменти смутку вони разом, вони сплетені воєдино. Ось що значить залучення.
Якщо я з вами тільки тоді, коли ви щасливі і не з вами тоді, коли ви нещасні, це не залучення; це не дослідження. Якщо я з вами тільки тоді, коли ви цветете, і не з вами, коли ви не цветете, тоді я не з вами взагалі. Тоді я не люблю вас, я люблю тільки себе і своє задоволення. Коли ви отримуєте задоволення — добре; коли ви переносите муки — я пошлю вас до біса. Це не любов, це не залучення, це не зречення. Це неповага по відношенню до іншої людини.
