Любов не любить поспіху. Слухайте себе уважно, ніби це найостанніше слово, яке почуєте. Повільно, ніби підігріваєте молоко для немовляти.
Начебто танцюєте перший танець із людиною, в яку закохані.
Любіть себе повільно. М'яко. Як несподівано сонячний день. Наче попереду вічність, і найважливіше завдання, яке вам видали в Небесній Канцелярії - розчісувати своє волосся з любов'ю, поки воно не стане золотим і не перетвориться на річки.
Любіть себе повільно, усім своїм тілом виконуючи цей танець. Наче час застиг на годиннику, і тільки залишається, що співати пісні, рахувати коників у траві й чекати, поки тебе покличуть за стіл - а на столі полуниця і свіжий хліб.
Або начебто найважливіший розділ книги ось прямо зараз, у цю мить.
Не поспішайте себе прикрасити, прикрасити, втиснути у форму.
Вранці, у найчеснішому дзеркалі, розглядайте себе як картину Майстра. З усією повагою до його таланту, і не поспішайте ставити йому оцінки.
Повільно, як звучить лінива самба в тіні білих і жовтих будинків. Як тишу після довгого дня.
Ніжно. Не соромлячись цієї ніжності.
Залишаючись на місці стільки, скільки потрібно.
За матеріалами — sobiratelzvezd.ru