Дуже важливо любити себе, під собою я не маю на увазі ваше ім'я, вашу історію, рід ваших занять і навіть не маю на увазі відображення, що ви бачите в дзеркалі. Під собою я маю на увазі весь ваш поточний цілком сприймається вами потік сприйняття прямо зараз. Любити себе – це означає цінувати саму можливість сприйняття.
Саму можливість.
Навіть не саме сприйняття, а саму цю можливість. Цінувати можливість радості, задоволення, болю і смутку, цінувати можливість для докладання зусиль і цінувати можливість для розслаблення.
Якщо ви себе не любите (а в тій чи іншій мірі себе не люблять майже всі) ви не можете бути задоволені, чого б ви не робили. Ви все ще нещасні і безвибірково приречені на пошук власної задоволеності, щастя.
Коли ви любите, ви не чиніть насильства над власним тілом, ви в цьому не зацікавлені ні в одному досягненні і ні в одній вигоді, яку обіцяє це досягнення. Вам не потрібно ставати якимись, вам не потрібно покращувати свій зовнішній вигляд або тіло. Вам навіть не потрібно намагатися підтримувати зовнішній вигляд або тіло в якомусь «правильному» «красивому» або «хорошому» стані.
Це звучить дуже дивно, але це саме так: ви просто не творіть з тілом нічого зайвого, не чиніть насильства. А коли ви припиняєте творити насильство – ви більше не потребуєте в спеціальних, свідомих відновлення, ні в поліпшеннях. У кожну мить ви усвідомлюєте, всередині, в самому своєму центрі, що з вами все в порядку, з вами самими в цілому повний порядок. Повний порядок – з вами все так. Уявляєте? З вами в цілому ВСЕ ТАК. Спробуйте допустити цю крихітну думка. Впустити її до себе і трохи посмакувати.
Дозвольте прямо зараз цієї простої думки прорости у вас – «зі мною все так». Залиште на пару хвилин цей текст, трохи пізніше до нього зможете повернутися знову. Прямо зараз відчуйте свою завершеність, свою таковость.
Вам не потрібно вмовляти себе в цьому, вам не потрібно для цього дивитися в дзеркало, вам не потрібно для цього чиясь авторитетна думка чи судження або оцінка. Ви це точно знаєте, без жодного сумніву, без єдиної оцінки, без жодного порівняння. У вже знаєте навіть без знання, що з вами все в цілому в порядку, в тому числі і з тілом незалежно від його поточного стану.
Спробуйте допустити цю крихітну думка: з вами все в порядку. Повністю, остаточно і безповоротно. І вам зовсім не потрібно нічого домагатися, нічого покращувати. Вам не потрібно ставати якимись. З вами вже повний порядок. Посмакуйте цю думку. Що ви відчуваєте? Що відчуваєте? Можете собі дозволити її впустити або виникає якийсь опір, судження, осуд? Що заважає вам це допустити? Чого ви боїтеся, чого боїтеся? Дослідіть всі власні страхи, зустріньте їх, інакше вони так і будуть вирувати у вас повільно і непомітно.
Коли ви бачите, що з вами все в порядку і перестаєте изнемождать, ґвалтувати, покращувати, вдосконалювати своє тіло, спочатку фізично, а потім і думками, коли ви перестаєте досягати – ви стаєте ненасильницькими в тому числі і зовні від тіла. Ви миттєво перестаєте вимагати, ображатися, ревнувати, хотіти, чекати, заздрити, злитися, наполягати, сперечатися, боротися, намагатися перемагати, мстити, переконувати, наполягати на своєму – все це виявляється непотрібним. Ви опиняєтеся вільні від усього цього мотлоху і від багато чого іншого.
Автор – Анатолій Токарський
