Історія про кохання і правильної незалежності. Тому що якщо ви щасливі, то все робите правильно...
Жила-була Абсолютно Незалежна Жінка. Приблизно рік тому стала вона такою — абсолютно незалежною. Чим страшенно пишалася. Вона прокидалася по дзвінку будильника і ніколи не валялася в ліжку. Їй було все одно, пити каву або чай: вона довго долала залежність від кофеїну. І подолала, заодно вигнавши з свого раціону все солодке, калорійне і некорисне. Тому вона пила вранці воду і їла несолодке і несолону вівсянку.
Вона попрощалася з подругами, бо їй не хотілося від них залежати. Вона абсолютно байдуже ставилася до шопінгу — і ніхто не посмів би дорікнути її в тому, що з-за блискучою ганчірки вона здатна втратити голову. Та що там шопінг! Вона не втрачала голову і від чоловіків. З тих пір як вона прогнала свого коханого (а адже мало не потрапила в залежність від нього) пройшло вже багато місяців. Коротше кажучи, Абсолютно Незалежна Жінка відчувала, що ще трохи — і вона стане Ідеальною Жінкою.
Суботнім ранком за її дверима почувся шурхіт. Вона відчинила. Хитаючись від втоми, на порозі стояла Кішка. Жінка всмотрелась і ахнула:
— Ти?! Але... Як же? Триста сорок кілометрів?!
— Я йшла рік, — і Кішка, увійшовши в дім, знесилено притулилася до ніжки крісла.
— Навіщо?
— Скучила, — підняла очі Кішка. — Я не можу жити без тебе, ні без нашого будинку, ні без нашого чоловіка. До речі, де він?
— Але ж я відвезла тебе до тітки в село... Ти не образилася?
— Спочатку так, — зітхнула Кішка. — Але потім пробачила. Я ж розумію: ти так хотіла стати незалежною...
— І стала! — Голос Жінки раптом зрадницьки здригнувся.
— Що ж, вітаю, прошепотіла Кішка. — Нічого не поробиш. Я відпочину день-два і піду назад.
Вночі Жінка, здригнувшись, відкрила очі — вона завжди прокидалася від незрозумілого відчуття тужливої порожнечі в грудях. Біля серця було холодно — немов хтось всередині увімкнув вентилятор. За звичкою вона простягла руку за заспокійливим — і натрапила на теплу шерсть. Кішка м'яко протопала по ковдрі, вляглася під боком, замурчала. Незабаром холодний вентилятор у грудях зник.
...Минуло три дні. Жінка прокинулася. Півгодини повалялась в ліжку, потім помчала на кухню, передчуваючи міцнющу каву з чорним шоколадом. Потім вона потягнулась до мобілці і задала своєму коханому чоловікові найважливіше питання: «Ти де?» — всього таких дзвінків вона вчора зробила штук сто. Потім призначила зустріч подружці в кафе. І раптом вона побачила Кішку, яка сидить біля дверей.
— Випусти мене, будь ласка, — попросила та.
— Ти йдеш?! — в очах Жінки заблищали сльози. — Але тепер я не зможу без тебе!
— Заспокойся, — сказала Кішка. — Я просто йду погуляти, скоро повернуся. І не запирай, будь ласка, двері. Адже незалежність — це зовсім не відсутність залежностей, як тобі здавалося. Це — знання того, що двері відкриті. А ще незалежність — це щастя від того, що в тебе є хтось, до кого ти готова триста сорок кілометрів йти пішки...
І Кішка вийшла за поріг, підбадьорливо всміхаючись Абсолютно Нормальній Жінці...
Автор: Олена Марчевська
