Ніколи не дивіться на інших людей зверхньо!
Чоловік одружився на гарній дівчині. Його любов до неї була безмірна. Одного разу у неї виявили шкірне захворювання і її краса стала її покидати. Її чоловік відправився в подорож і на зворотному шляху він втратив зір. Але, незважаючи ні на що, вони жили, як і раніше.
Згодом уся її краса вичерпалася, але сліпий чоловік не помічав цього і продовжував любити свою дружину, так само сильно, як і вона любила його. В один з наступних днів вона померла. Її смерть занурила його в смуток і страждання. Провівши всі необхідні ритуали, він вирішив покинути місто.
— Як ти зможеш ходити без сторонньої допомоги? Адже весь цей час ти справлявся завдяки своїй дружині, — пролунав голос перехожого.
— Я не сліпий, — відповів чоловік. Я лише прикидався. Якщо б вона знала, що я можу споглядати її потворність, це ранило б її куди більше ніж хвороба. Вона була хорошою дружиною. Я лише хотів зберегти її щастя.
Мораль: Іноді нам краще прикинутися сліпими і не помічати недоліки інших. Скільки б зуби не прикусывали мова, вони все одно залишаються разом у роті. Це і є дух прощення.
Навіть якщо очам не судилося бачити одне одного, вони дивляться на світ разом, плачуть разом, моргають одночасно. Це і є єднання.
Це і є краса людських взаємин!
Ми ніщо один без одного!
У кожного в цьому світі своя унікальна мета, яка робить його важливим!
Ніколи не дивіться на когось зверхньо!
Муфтій Асад Вакас Халіл
