Все, що ми робимо сьогодні, має значення...
Жив-був виконроб. Все життя він будував будинки, але став старий і вирішив піти на пенсію.
— Я звільняюся, — сказав він роботодавцю. — Йду на пенсію. Буду зі старенькою онуків няньчити.
Господареві було шкода розлучатися з цією людиною, і він попросив його:
— Слухай, а давай так — побудуй останній будинок і проводимо тебе на пенсію. З хорошою премією!
Виконроб погодився. Згідно з новим проектом, йому потрібно було побудувати будинок для маленької сім'ї, і почалося: узгодження, пошуки матеріалів, перевірки...
Виконроб поспішав, бо вже бачив себе на пенсії. Чого-то не допрацьовував, щось спрощував, купував дешеві матеріали, так як їх можна було швидше доставити... Він відчував, що робить не найкращу свою роботу, але виправдовував себе тим, що це кінець його кар'єри. Коли будівництво було закінчено, він викликав господаря. Той оглянув будинок і сказав:
— Знаєш, адже це твій дім! Ось візьми ключі і вселяйся. Всі документи вже оформлені. Це тобі подарунок від фірми за довголітню роботу.
Що випробував виконроб, було відомо тільки йому одному! Він стояв червоний від сорому, а всі навколо плескали в долоні, вітали його з новосіллям і думали, що він червоніє від сором'язливості, а він червонів від сорому за власну недбалість.
Він усвідомлював, що всі помилки і недоліки стали тепер його проблемами, а всі навколо думали, що він збентежений дорогим подарунком. І тепер він повинен був жити в єдиному будинку, який побудував погано...
Мораль: Ми всі — виконроби. Все, що ми робимо сьогодні, має значення. Вже сьогодні ми будуємо будинок, в який вселимся завтра...
