Часто нам зустрічаються люди, які так чи інакше впливають на наше сприйняття, на життєві ситуації і навіть на долю. Потрібно вміти бути вдячним Всесвіту за кожної людини, якого ми зустріли. Тому що всі зустрічі не випадкові. Потрібно вміти дякувати за заподіяну нам біль, щоб бути сильнішими. Потрібно вміти дякувати за радість, щоб ще більше цінувати моменти щастя.
Представляємо вам вірш, у якому автор не тільки дякує тих, хто зустрівся на її шляху, але і показує що сталося завдяки цим зустрічам.
Спасибі мене зрадили!
Я стала ще сильніше...
І слабкості не прощавшим –
За холод душі своєї...
Спасибі мене штовхнув!
Тепер я можу літати...
Судившим і упрекнувшим –
Дякую, і я не брешу...
Без ваших уроків гірких,
Не знала б смак добра...
Ах, скільки вас було, скільки...
Мені вас відпускати пора...
Спасибі друзям невірним,
Що маски гублячи раптом,
В біді тікали нервово,
Мене проклинаючи вголос...
Мені стало набагато легше,
Без вашої сльози скупий...
Я відчуваю поруч плечі
Людей, що за мною в бій...
Спасибі, доле, за досвід,
Що дався зовсім не в дар...
Лягла на надію кіптяву,
Але віра в душі – нектар...
Дякуємо за наговори
І пліток хвіст обліз...
Образи – на серце штори...
Прощення – на щастя міст...
Спасибі мене сдержавшим
Над прірвою в страшну годину...
А всім про мене не знали
Спасибі, що зустріну вас...
Автор — Ірина Самаріна
