Життя мене лякає. Майбутнє мене жахає. Моє сьогодення - рутина.
Я вже знала все наперед, як має все бути в майбутньому, і страшенно дратувалася, що не могла потрапити туди зараз і негайно. Адже я вже все придумала і "помріяла". Чому ж маю задовольнятися сьогоднішнім днем, який ніщо порівняно з тим, що чекає попереду? Чому рутина - це все, що має займати мої помисли і наповнювати кожен день?
Я склала плани щодо свого майбутнього і мені не терпілося, нарешті, потрапити туди. Адже все найважливіше, найпрекрасніше і найдивовижніше мало відбутися там. Там, а не в нудних буднях, які тягнулися сірою низкою і просто вбивали мене.
На якийсь час я просто перестала жити. Я забула, як це - насолоджуватися найменшими речами. Радіти сонечку, чашці ароматної кави вранці, співу птахів. Перестала піклуватися про себе і балувати, тому що думки були зайняті тільки одним - як потрапити у своє "прекрасне далеко". Мої думки були зайняті тільки одним: "Швидше, скоріше б закінчилися всі ці "неважливі" дні та почалися дійсно "важливі".
І що ж сталося в результаті? Я панічно боюся зробити хоч крок убік, який може збити з наміченої траєкторії. У голові стукає тільки одне: "Жити так, щоб укластися в терміни, встигнути все зробити, передбачити, передбачити".
Адже головне - це мета. Усе інше - всього лише зайві й непотрібні "декорації". Такий стиль життя - жахливий стрес.
Але одного разу я раптом усвідомила, що всіма цими графіками і термінами я рию яму своєму щастю. Але ж я не хочу і не збираюся так жити! Я хочу жити, не шкодуючи ні про одну хвилину, ні про один день! Хочу спокійно і впевнено дивитися в майбутнє, вірячи в те, що Господь визначив його таким, яким воно має бути.
Знаю, що я не єдина, кого лякає невідомість і майбутнє. Кому хочеться все передбачити і заздалегідь запланувати. Але, гадаю, набагато страшніше забути про сьогодення, тому що ми занадто зайняті думками про те, як "облаштувати" своє майбутнє таким, яким придумали.
І я дійшла висновку, що тепер моїм найкращим другом стане прийняття всього, що б не сталося. Також я усвідомила, що ніщо і ніколи не відбувається в одну мить, як би ви не старалися і не "оптимізувалися".
Я прийняла рішення перестати міркувати про те, що буде, і почати жити з тим, що вже є. Я повинна перестати постійно думати і переживати, повинна визнати, що не все піде так, як я хочу.
Припиніть ставитися до свого життя, як до перегонів. Вам не потрібно купувати будинок, який пригледіли в 27 років. Вам не потрібно купувати цю машину до того, як виповниться 30 років. Вам не потрібно вступати в шлюб тільки тому, що всі інші ваші друзі давно одружені й заміжні.
Не поспішайте. Довіртеся життю і не квапте його. Зрештою, все, що дійсно має значення, буде вашим, і все важливе, про що коли-небудь мріяли, буде досягнуто. Довіртеся життю, довіртеся Господу.
Майбутнє, до якого ви так прагнете, буде набагато кращим, якщо ви почнете жити повним життям просто зараз.
