Якщо б все в житті було рівно і гладко, мабуть, і жити нецікаво. Чи доводилося вам замислюватися над тим, що проблеми і труднощі нам даються не просто так? Може, він все-таки потрібний нам — дощ посеред ясного дня? В першу чергу, для того, щоб навчитися йти по калюжах з високо піднятою головою. Танцювати під величезними краплями дощу і сміливо підставляти обличчя налетевшему вітром. Можливо, мелодія крапель дощу — це саме те, що нам необхідно, щоб навчитися слухати і чути свій внутрішній голос. Щоб не боятися слідувати йому і не дозволяти нікому збити нас з шляху, що вказує серце...
Не бійтеся темних хмар і дощу! Вдихніть глибоко, сміливо відкривайте двері і йдіть вперед. Ви не знаєте, куди прийдете, ви не знаєте, що вас чекає, але хіба не в цьому краса і чарівність нашого життя? Можливо, вам потрібен був саме дощ? Для того, щоб відчути п'янку прохолоду на своїй шкірі, для того щоб він змив усі ваші сльози і страхи, зцілив всі рани і шрами, очистив душу і подарував надію...
І цей грім... Можливо, він також був вам необхідний. Саме зараз і саме тут. Для того, щоб ви знайшли те місце на Землі, де тепло і затишно. Те місце на Землі, куди можна втекти, коли вам страшно і здається, що виходу немає. Місце, куди можна приходити завжди, коли потрібна допомога і укриття. Місце, де ви будете почувати себе в безпеці. Місце, де нічого не страшно. Місце, де відчуваєте, що улюблені.
Може бути, нам потрібні бурі, щоб нагадати про те, чого не вистачає в житті? Про те, що збилися зі шляху або загубилися? Нарешті про те, що пора подбати про власних бурях, що відбуваються в наших душах. Хто його знає, можливо, ми так боїмося штормів, бо вони нагадують про порожнечу всередині, яку ще належить заповнити. Може бути, ми так боїмося штормів, бо страшно опинитися з ними лицем до лиця в поодинці. Боїмося, що не знайдемо опори або безпечного місця, коли прийде час шукати укриття...
А іноді бурі нагадують людей, які порвали наші серця і душі. Вони влаштували в нашому житті саму справжню бурю з проливним дощем і сильним вітром, а самі втекли, забравши з собою парасольку. Нагадують про тих, хто влаштував пожежу в наших серцях, і пішов, не загасивши. Про тих, хто зрадив і не озирнувся. Про тих, хто залишив в непроглядній темряві й на холоді, не залишивши нічого, чим можна було б зігрітися.
Одне знаю напевно: шторм — це дійсно боляче і страшно, але коли він закінчується, настає якась неймовірна ясність. Ви наче в одну мить чітко бачите все навколо в новому світлі, бачите свій Шлях і своє призначення.
Бушують шторми і лякають. Але шторми приносять світ. І, може бути, саме тому вони нам так потрібні. Це те, що робить нас мудрішими, сильнішими. Це те, що приносить відповіді на питання, які мучили нас роками. Це те, що вчить нас боротися і не здаватися. Те, що вчить ховатися від несподіваних поворотів долі.
Можливо всім потрібні бурі, щоб нагадати про те, що Бог ніколи не забуває про нас і ніколи не кине. Про те, що Всевишній знає краще, що нам необхідно в кожний конкретний відрізок часу. Ми можемо не погоджуватися і навіть протестувати, але Бог краще знає, що нам потрібно для щастя. Він може подарувати речі, які ми не розуміємо, або речі, до яких не готові, але це також частина Його плану. Ми повинні навчитися смирення. Прийняти той факт, що не можемо все в житті контролювати і все прорахувати. Навіть в самий сонячний день небо може затягнути хмарами і гримне грім. Почнеться буря, і тоді навіть найсильніші з нас будуть відчувати себе безпорадними і шукати укриття.
Ось чому на шторми в нашому житті можна дивитися двояко. Хтось буде з жахом вдивлятися в небо і чекати найгіршого, вважаючи, що прийшов кінець світу, а хтось- сприйме бурю, як шанс очистити свою душу, перш ніж знову засяє сонце. Ось чому деякі люди з нетерпінням чекають шторму, намагаючись зазирнути в майбутнє хоч краєчком ока. Їм страшно хочеться дізнатися, ким стануть після того, як закінчиться шторм і дощ змиє хворобливе минуле. Ким вони стануть після того, як переживуть самі страшні бурі.
Може бути, Всесвіт продовжує приносити нам шторми, тому що ще не дала важливі уроки про те, як влаштований світ або про нас самих...
